66. Загальна характеристика методів організації виробництва, їх переваги та недоліки

Існує два методи організації виробництва: потоковий і непотоковий.

1) Потокове виробництво – має високу спеціалізацію, механізацію, чітко організацію виробничого процесу, є високоефективним (підвищується продуктивність праці, скорочення виробничого циклу і незавершеного виробництва, кращому використанню основних фондів) внаслідок зменшення витрат виробництва.

Але й є свої недоліки: примітивізація праці робітників, зведення її до використання елементарних механічних операцій, жорсткий ритм роботи. Це робить працю малозмістовною, а вимога – висока кваліфікація і підвищення освітнього рівня. Ці недоліки можна усунути через автоматизацію і створенням автоматизованих потокових ліній, де всі операції здійснюються автоматично.

Другий недолік: вузька спеціалізація робочих місць, їх розміщення за ходом технологічного процесу створюють труднощі при переході на випуск нової продукції. Виникає необхідність у заміні, переміщені обладнання, створенні нового обладнання, підготовці робітників, що потребує великих витрат часу і коштів. Це нейтралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, застосування станків з ЧПУ, роботів. Такі системи поєднують переваги потокового (висока продуктивність) та не потокового виробництва (гнучкість). Можуть застосовуватись у всіх типах виробництва, особливо ефективні у серійному виробництві.

2) Непотоковому виробництву характерні такі ознаки: на робочих місцях оброблюються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування; робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій; в процесі обробки предмети праці переміщуються складними маршрутами, внаслідок чого є великі перерви між операціями. Непотоковий метод застосовується переважно у одиничному і серійному виробництві.

При невеликих обсягах виготовлення окремих виробів непотоковий метод дозволяє краще використовувати устаткування, повніше завантажувати у часі його та по потужності, оскільки обробку предметів можна розподіляти між верстатами з урахуванням їх параметрів.

67. Хар-ка осн. параметрів потокових ліній і методика їх обчислення

Характерною рисою потокової лінії є ритмічний випуск продукції. Показником ритмічності є ритм (середній, операційний і робочий).

Середній ритм – це проміжок часу між випуском з потокової лінії двох, оброблюваних один за одним, виробів. Операційний ритм – це середній час виконання операцій. Робочий ритм – проміжок часу між випуском з потокової лінії двох чергових партій, якщо вироби передаються з однієї операції на іншу не поштучно, а партіями.

Середній ритм визначається за формулою:

,де Тзм – тривалість зміни; Тпер – тривалість перерв потягом зміни; Q – кількість продукції, яка має бути оброблена потягом зміни.

Крім ритму потокової лінії, існує таке поняття як такт: , де Тр – плановий фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв. N – обсяг вир-ва продукції за той же період часу у натуральному вимірі.

На кожній операції обчислюється кількість робочих місць: ,де Мрі – розрахункова кількість робочих місць, яка закруглюється до більш цілого числа Мі.

Після цього обчислюється коефіцієнт завантаження робочих місць по кожній операції:

Швидкість руху конвеєра залежить від такту і відстані між виробами:

,де j – відстань між центрами двох суміжних виробів на конвеєрі.

Біля конвеєру з безпечним рухом робітнику потрібно рухатися за ходом конвеєра в межах відведеної йому робочої зони.

Розрахункова чисельність робітників на операції:

, деМрі – розрахункова кількість робочих місць;

nоб – норма обслуговування.

Площа виробничої дільниці, зайнята конвеєром (потоковою лінією)

, де h – ширина конвеєра з урахуванням проходів з обох боків.

Довжина робочої зони обчислюється за формулою: