1. Предмет та методи вивчення курсу “Економіка підприємства”

Економіка підприємств – наука, яка вивчає дію об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретній галузі. Вона вивчає умови і фактори, під впливом яких ці закони можуть діяти з найбільшою ефективністю.

Базою для вивчення цієї дисципліни є основи економічної теорії, дисципліна, яка вивчає економічні закони розвитку суспільно-виробничих відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ.

Методи вивчення – діалектичний (коли всі явища вивчаються у постійному розвитку і взаємозв'язку), порівняння, факторний, індукція, дедукція, аналіз, синтез та ін.

Об'єкт вивчення – промисловість. Промисловість – це галузь матеріального виробництва, що зайнята видобутком сировини, переробкою промислової і сільськогосподарської сировини на основі застосування обладнання.

Предметом курсу «Організація виробництва» є вивчення методів та засобів найраціональнішого сполучення (організації) трудових і речових компонентів сукупного виробничого процесу виготовлення продукції, надання послуг, які забезпечують безперебійність та ритмічність діяльності підприємства в конкретних умовах, виходячи з поставлених перед ним цілей та завдань.

Розглядаючи організацію виробництва з позиції діалектичного методу, її можна визначити як безперервну творчу роботу, результатом якої є підвищення ефективності виробництва. Тому організацією виробництва вважають ланцюжок безперервних нововведень, спрямованих на проектування і випуск нових виробів або випуск старих виробів за новою технологією.

У реальному житті вирішення практично всіх завдань виробництва продукції чи надання послуг можливе тільки на основі системного підходу, що передбачає вивчення об’єкта як виробничої системи складових ресурсів. Системний підхід передбачає оптимізацію роботи всієї виробничої системи як цілого, а не окремих її частин.

Організація виробництва являє собою сферу застосування інженерного підходу та кількісних методів для прийняття рішень.

2.Охарактеризувати взаємозв’язок курсу з іншими дисциплінами

В умовах ринкових відносин підприємство залишається основною ланкою всієї економіки, тому що тільки на підприємстві створюється необхідна суспільству продукція, використовуються різноманітні ресурси, застосовуються прогресивні техніка і технологія, розроблюються бізнес-плани. На підприємствах здійснюється маркетинг і менеджмент, проводиться велика робота по зниженню витрат на виробництво, підвищенню прибутковості і рентабельності.

Дисципліна «Організація виробництва» перебуває у взаємозв’язку з іншими науками і вивчається одночасно з курсами: «Основи промислової технології і матеріалознавство», «Інформатика та комп’ютерна техніка», «Економіка підприємств», «Менеджмент», «Маркетинг», «Бухгалтерський облік», «Економічний аналіз», «Економіка праці», «Планування діяльності підприємства», «Економіка і організація інноваційної діяльності», «Операційний менеджмент» і т. д.

Організація виробництва як дисципліна безпосередньо пов’язана з виробничим та операційним менеджментом, але між ними існують відмінності, які полягають у спрямованості спеціалізованих завдань. Якщо організація виробництва спрямована на вибір технології, розподіл та організаційне сполучення ресурсних складових виробничих систем для виготовлення конкретних матеріальних продуктів, то виробничий та операційний менеджмент являють собою сферу управління виробничими ресурсами на основі розроблення організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, кадрового потенціалу, устаткування і виробничих приміщень у процесі виготовлення продукції або надання послуг. Іншими словами, подібно до маркетингу й фінансів виробничий та операційний менеджмент — це управління бізнес-процесами

3.Загальна характеристика підприємства (визначення, ознаки, цілі й напрямки діяльності)

Виробниче підприємство – це відокремлена спеціалізована одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, який за допомогою наявних засобів виробництва виготовляє необхідно споживчу продукцію. До виробничих підприємств відносять: заводи, фабрики, комбінати, шахти, кар’єри, порти, бази та інші об’єкти виробничого призначення.

Умови досконалої організації господарювання: всебічне знання свого конкретного ринку, споживача, цін на свою продукцію та послуги; чітка взаємодія з постачальниками; постійна увага та контроль за бюджетом підприємства; поточний та періодичний контроль за станом ліквідності.

Основні ознаки підприємства:

1. Організаційна єдність – тобто певним чином створений колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління.

2. Визначений комплекс засобів виробництва: підприємство об’єднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою максимізації прибутку.

3. Відокремлене майно: підприємство має власне майно, яке використовується у власних цілях.

4. Майнова відповідальність: несе повну відповідальність всім своїм майном за різними зобов’язаннями.

5. Підприємство передбачає керівництво однієї особи тобто базується на адміністративних формах управління.

6. Має власну назву, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку товарний знак, дозвіл на випуск і реалізацію певної кількості продукції певної якості.

7. Оперативно-господарська і економічна самостійність: підприємство саме здійснює різного роду угоди і операції, забезпечує стабільне фінансове положення.

Система цілей підприємства: 1) випуск продукції з метою забезпечення потреб держави і отримання максимального прибутку; 2) створення страхових запасів, 3) створення ділової репутації , 4)розширення і реконструкція підприємства.

Основні напрямки діяльності підприємства:

1. Виробнича діяльність,2. Комерційна діяльність – суть: товарно-грошові відносини, торгово-обмінні операції.

3. Вдосконалення і розвиток інноваційної діяльності;

4. Фінансова діяльність. Об’єкт: гроші, валюта, цінні папери. Особлива увага в даний момент приділяється зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД).

4. Охарактеризувати види підприємств за класифікаційними ознаками.

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємства важливим являється їх чітка і повна класифікація по різним признакам.

1. По цілі і характеру діяльності, підприємства ділять на комерційні і некомерційні. Більшість підприємств носять комерційний характер, тобто метою є отримання прибутку. Некомерційними являються медичні, наукові та інші підприємства не виробничої діяльності.

2. По формам власності розрізняють підприємства: приватні, колективні, комунальні, державні, змішані.

3. За належністю капіталу розрізняють такі підприємства: національні – капітал належить підприємцям своєї країни; підприємство з іноземними інвестиціями – якщо іноземна інвестиція становить у статутному фонді не менше 10%; іноземні – якщо іноземна інвестиція становить у статутному фонді 100%.

4. По юридичному статусу і формі господарювання розрізняють: підприємство під єдиним керівництвом, кооперативне підприємство (кооператив) – добровільне об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності; орендне підприємство означає засноване на договірних началах тимчасове володіння і користування майном; господарське товариство.

5. По технологічній і територіальній цілісності розрізняють: материнські, дочірні підприємства, асоційовані підприємства.

6. По чисельності підприємства поділяють на малі (до 50) і великі (більше 1000) середні (всі інші).

7. По функціонально-галузевому виду діяльності розрізняють підприємства: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, виробничо-торгівельні, торгово-посередницькі, інноваційновпроваджувальні, банківські, страхові, лізингові, туристичні та ін.

8. Залежно від способу утворення (заснування). Унітарні – створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Корпоративні – утворюється, як правило двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.