9.Дати характеристику статуту підприємства (призначення, структура, зміст розділів)

Будь-яке підприємство (добровільне об’єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов’язкових правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням закону України по підприємства; його затверджує власник (власники) або засновник (засновники) підприємства (добровільного об’єднання підприємств), а для державних підприємств – власник майна за участю відповідного трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власник (власники) або засновники (засновники); основна місія і цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виробничих органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.

У найменуванні підприємства треба відобразити його конкретну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо. Варто відмітити, що відповідно до чинного законодавства України не може існувати два підприємства з однаковими найменування.

У статуті має бути визначено орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо). До нього можна включати положення, зв’язані з особливими видами діяльності підприємства; по трудові взаємини, які виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо.

10. Охарактеризувати етапи життєвого циклу підприємства.

1. Створення та реєстрація підприємства – на цьому етапі здійснюється вибір форми власності підприємства, визначаються його мета, завдання, напрямки діяльності. Здійснюється реєстрація в органах виконавчої влади, ДПС, соціальних фондах.

2. Розвиток і функціонування – на даному етапі підприємство безпосередньо займається господарською діяльністю, накопичує ресурси, використовує їх у власній діяльності, отримує прибутки чи збитки.

3. Реорганізація – на даному етапі підприємство може змінювати свою організаційну структуру з метою покращення організації діяльності підприємства, змінювати форму власності, об’єднуватися з іншими підприємствами, створювати філії та дочірні підприємства.

4. Ліквідація – припинення діяльності. Може здійснюватись за рішенням власника, за рішенням суду або при досягненні підприємством кінцевої мети.

11.Сутнісна характеристика виробничої структури підприємства

Структура – внутрішній устрій підприємства, яка характеризує склад підрозділів та систему зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Розрізняють виробничу, загальну та організаційну структуру підприємства, структуру управління підприємством.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, які виконуються у відповідних підрозділах. Складання цих підрозділів характеризує виробничу структуру підприємства.

Існує декілька принципів класифікації виробничих структур:

Залежно від підрозділу, на основі якого будується структура, розрізняють цехову, без цехову, корпусну, комбінатську, виробнича структури.

Цехова – основний виробничий підрозділ – цех адміністративно відокремлена частина підприємства, де виконується певний комплекс робіт.

Цехи поділяються на:

- основні – продукція призначається для реалізації на сторону (спеціалізована продукція)

- допоміжні – для власних потреб

- обслуговуючі – забезпечують умови для перебігу основних і допоміжних процесів

Робоче місце – це первісна ланка виробничої структури, частина виробничої площі, де зосереджені засоби виробництва, що застосовує один робітник.

Без цехова – будується на базі виробничих дільниць

Виробнича дільниця – сукупність робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

Корпусна – об’єднання однотипних цехів у корпус, який стає основним структурним підрозділом підприємства.

Комбінатська – основа – підрозділи які виготовляють завершену частку готового виробу (чавун, сталь, прокат), (хімічна, металургійна, текстильна промисловість).

За формою спеціалізації:

Технологічна – спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (складальні цехи).

Предметна – спеціалізація цехів на виготовлені певного виробу або групи однотипних виробів. Змішана – технологічно-предметна.

За наявністю основних і допоміжних процесів:

Комплексна – підприємство має всю сукупність основних і допоміжних цехів.

Спеціалізована – частина цехів.

12. Розкрити сутність виробничих структур, їх переваги та недоліки

Первинним елементом просторової організації виробництва, як і виробничої структури підприємства, є робоче місце. Робоче місце - це неподільна в організаційному відношенні ланка виробничого процесу, що обслуговується одним чи декількома робітниками, призначена для виконання однієї чи декількох виробничих або обслуговуючих операцій, оснащена відповідним устаткуванням і технологічним обладнанням.

Робоче місце може бути простим (один робітник обслуговує один агрегат), багатоверстатним, комплексним. Робоче місце може бути стаціонарним і рухомим. В залежності від особливостей виконуваних робіт робочі місця підрозділяються на спеціалізовані й універсальні.

Наступним елементом, що знаходиться на другій сходинці ієрархічної побудови виробничої структури промислового підприємства, є дільниця.

Дільниця являє собою виробничий підрозділ, який поєднує ряд робочих місць, згрупованих за певною ознакою, що здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва.

Розрізняють виробничі (або технологічні), допоміжні та обслуговуючі дільниці.

На середніх і великих підприємствах окремі дільниці поєднуються в цехи. Останні на більшості промислових підприємств є основним елементом виробничої структури. Усі цехи промислового підприємства підрозділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. На окремих підприємствах створюються також підсобні і побічні цехи.

Призначення обслуговуючих цехів - забезпечення всіх підрозділів підприємства складськими і транспортними послугами.

До підсобних цехів відносяться: тарний цех; цехи, що здійснюють видобуток і обробку допоміжних матеріалів; цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів.

Побічні цехи - це цехи, у яких виготовляється продукція з відходів виробництва або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів.

13.Охарактеризувати фактори впливу на характер виробничої структури

На виробничу структуру промислового підприємства впливає низка виробничо-технічних і організаційних факторів.

1. Характер продукції, що випускається, і методи її виготовлення. Конструктивні і технологічні особливості продукції, що випускається, та методи її виготовлення визначають склад виробництв, цехів, їхні розміри, вантажооборот і розмір території підприємства. Чим складніша продукція і технологія її виготовлення, тим різноманітніші внутрішньовиробничі зв'язки і складніша структура підприємства. У свою чергу, застосування нової техніки і технології, прогресивних матеріалів призводить до скорочення обсягів робіт з механічної обробки. Це зумовлює зміну структури підприємства за рахунок зменшення кількості механообробних цехів і збільшення питомої ваги автоматизованих дільниць, цехів і виробництв.

2. Характер виробничого процесу. В залежності від складу споживаної сировини і характеру готової продукції розрізняють наступні процеси:

♦ аналітичні (з однієї сировини одержують кілька видів продукції - нафтохімія, лісохімія, коксохімія);

♦синтетичні (з різних видів сировини виготовляється один вид продукції);

♦ прямі (з одного виду сировини одержують один вид продукції).

3. Масштаби виробництва. Цей фактор впливає на розміри цехів, їхню кількість і спеціалізацію.

4. Спеціалізація і кооперування підприємства

5. Ступінь охоплення стадій життєвого циклу виробів.

6. Місцерозташування підприємства.

7. Керованість об'єктами виробничої структури.