31. Характеристика капітального будівництва

Капітальне будівництво - процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів).

Розрізняють два основних (підрядний і господарський способи) і змішаний спосіб капітального будівництва (підрядно-господарський).

Підрядний спосіб є найбільш поширеним і характеризується наявністю договірно-підрядних відносин між інвестором/замовником і виконавцем/виконавцями будівельних та пов'язаних з ними робіт.

Господарський спосіб полягає у виконанні робіт і введенні об'єкта в експлуатацію силами самого забудовника, тобто того підприємства чи організації, яке є розпорядником інвестицій і має затверджену будівельну (проектно-кошторисну) документацію.

На практиці використовується ще й змішаний спосіб - підрядно-господарський, коли частину робіт виконує організація-забудовник власними силами, а на виконання решти робіт підряджає відповідні будівельні організації, укладаючи з ними договір підряду на капітальне будівництво (виконання будівельних і пов'язаних з ними робіт).

До сфери капітальною будівництва відносяться:

- спорудження будівель та об'єктів виробничого та невиробничого призначення;

- монтаж устаткування; - проектно-пошукові, бурові та інші роботи, що пов'язані зі спорудженням відповідних об'єктів;

- капітальний ремонт будівель і споруд.

Головна мета і кінцевий результат капітального будівництва -- введення в дію виробничих потужностей.

32. Охарактеризувати виробничі фонди підприємства

Роль основних виробничих фондів на сучасному етапі значна. Вони входять до технологічного комплексу підприємства і визначають рівень його прогресивності і економічності. Виробничі фонди підприємства не можна ототожнювати із засобами виробництва, оскільки:

 елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їх безпосереднього використання у виробничому процесі;

 виробничі фонди є виключно вартісною економічною категорією.

Таким чином, виробничі фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

Необхідною умовою правильного використання і відтворення виробничих фондів є їх поділ на основні та оборотні.

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються підприємством для використання у своїй господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Участь основних фондів у виробництві визначає їх класифікацію на:

 основні виробничі фонди – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Вони складають приблизно 60 % від загальної вартості майна підприємства;

 основні невиробничі фонди – не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва, протягом довгого часу зберігають свою натурально-речову форму. На підприємствах різних галузей виробничої сфери вони складають приблизно 10-20 %.