36. Методика розрахунку узагальнюючих та часткових показників використання основних фондів

Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів і удосконалення планування капітальних вкладень потрібен аналіз показників, які характеризують рівень використання засобів праці на промисловому підприємстві.

Розрізняють такі основні загальні показники ефективності використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, рентабельності основних фондів.

Узагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача, яка відображає ту кількість продукції, яка виробляється однієї гривнею вартості основних виробничих фондів та визначається відношенням обсягу виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів визначається за формулою:

Як бачимо, показник фондовіддачі показує ефективність вкладання коштів в основні виробничі фонди. Оберненим до нього є показник фондомісткості, який показує яка вартість основних фондів припадає на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. Визначається фондомісткість за формулою:

Фондоозброєність, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами та розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу:

Рентабельність (прибутковість) основних фондів – є показником ефективності використання основних фондів, який може бути визначений як за валовим так і за чистим прибутком, за формулою:

Іншою групою показників, що характеризують рівень використання основних фондів залежно від окремих факторів, є часткові показники.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування, характеризує рівень використання його в часі й визначається за формулою: де, Тф - час фактичної роботи устаткування, годТн - час можливого використання устаткування (номінальний фонд), год/рік.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається за формулою: де, Оф, Он – фактична та нормативна (визначена паспортними даними) кількість виготовленої продукції за одиницю часу відповідно;Тф.пр, Тн.пр – фактично витрачений та нормативний час на виготовлення одиниці продукції відповідно, н-год.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування ще один показник екстенсивного використання засобів праці, який можна обчислити не лише за кількість працюючого, але й наявного (встановленого) устаткування за формулою: де, ΣКв-зм - сума фактично відпрацьованих верстато-змін;n – загальна кількість одиниць обладнання;N1, N2, N3 – кількість одиниць обладнання, що працювало відповідно в першу, другу та третю зміну;Nmax - кількість обладнання, що працювало в максимально завантажену зміну, або кількість наявного обладнання.

Коефіцієнт змінності може бути також розрахований з урахуванням вартості обладнання: де, - коефіцієнт змінності роботи і-ї групи обладнання;Ві – балансова вартість і-ї групи обладнання; - балансова вартість всіх груп обладнання.

Коефіцієнт фактичного використання обладнання – характеризує рівень використання устаткування з врахуванням його вартості. Вобл.факт.– вартість обладнання, що фактично використовується;Вобл. всього – вартість всього обладнання.

Показник напруженості використання устаткування показує обсяг випуску продукції в розрахунку на одиницю устаткування. Q – обсяг продукції;n – кількість устаткування.

Інтегральний коефіцієнт використання відображає рівень використання устаткування як у часі, так і щодо продуктивності й визначається за формулою: