58. Охарактеризувати сутність процесу мотивації трудової діяльності працівників

Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства організації, що спрямовані на підвищення результативності їхньої діяльності, завжди є мотивація праці.

Система мотивації характеризує сукупність взаємозв'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації). Для формування належного ставлення до пращ необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. Відповідне ставлення до праці та свідома поведінка визначаються системою цінностей працівника, умовами праці й застосовуваними стимулами. Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах, а саме: • надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці; • узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх. Це передбачає справедливий розподіл доходів залежно від ступеня підвищення продуктивності праці; • створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників; • забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; • підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками. атеріальне заохочення робить мотивацію праці результативною лише за умови функціонування останньої як системи, що базується на таких основних принципах: • комунікація, співробітництво та згода між працівниками та адміністрацією щодо загальних принципів системи; • обґрунтована система оцінки робіт та визначення обсягу останніх; • добре осмислені та обґрунтовані критерії виміру та оцінки.

59. Охарактеризувати основні напрямки сучасної політики оплати праці на підприємствах різних форм господарювання

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений в грошовому виразі і виплачуємий робітнику за виконану роботу. Заробітна плата як соціально-економічна категорія – з одного боку це основне джерело доходів працівника, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку її правильна організація заінтересовує робітників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни. Оплата праці складається: а) основна заробітна плата – залежить від результатів праці і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами. б) додаткова заробітна плата – винагороди, компенсаційні виплати та доплати (залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства). Принципи організації оплати праці: однакова оплата за однакову працю; оплата праці залежить від кількості і якості праці;диференціація заробітної плати залежно від рівня кваліфікації, умов праці, галузі промисловості; швидший ріст продуктивності праці порівняно з заробітною платою;встановлення мінімального розміру заробітної плати;державне регулювання заробітної плати через тарифну систему;- постійне збільшення заробітної плати. Функції оплати праці: - відтворювальна (встановлення норм на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);- стимулююча – оплата праці спонукає кожного працівника до найбільш ефективних дій на своєму робочому місці. регулююча – є засобом розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки, з урахуванням ринкової кон'юнктури. соціальна – забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю. В Україні на даний момент заробітна плата виконує такі функції:- збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати; забезпечення соціальних гарантій; збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім робочим місцем та ін. Заробітна плата працівника незалежно від виду підприємства визначається його особистим трудовими вкладом, залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується. Розрізнять заробітну плату номінальну і реальну:Номінальна з/п – сума грошей, яку отримують працівники за свою працю. Реальна з/п – кількість товарів і послуг, які працівники можуть придбати за зароблену суму грошей.