16.Характеристика принципів управління суб’єктами господарювання.

Принципи управління

- поєднання централізму і децентралізму в управлінні

- поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні

- поєднання особистих інтересів з цілями організації

- поєднання права господаря і участі робітників в управлінні

- єдність рішень і відповідальності.

Принципи

- економічність – досягнення мінімально необхідних затрат на побудову і утримання управлінського апарату.

- пропорційність – виробнича діяльність не повинна викликати диспропорції у розвитку підприємства.

- системність – кожна ланка у виробництві розглядається як частина більш крупної системи.

- гнучкість – можливість швидкої перебудови у відповідності до змін.

- науковість – означає розробку теоретичних і практичних питань управління різними ланками господарства на науковій основі.

В недалекому минулому не було складної системи господарських зв’язків, обумовленої розвитком кооперації праці і НТП, яка існує в даний час. В сучасних умовах, не спираючись на обґрунтовані і перевірені практикою принципи управління, неможливо забезпечити ефективний розвиток економіки.

17.Характеристика, узгодженість і взаємодія методів управління підприємством.

Метод – спосіб впливу на окремих робітників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства.

Методи:

1. Економічні (податки, амортизаційна політика, митна політика, фінанси, кредитування, ціноутворення, економічні санкції та ін.) – сутність методів полягає у використанні об'єктивних діючих законів товарно-грошових відносин і їх категорій для прямої дії на колектив для досягнення максимальних позитивних результатів при мінімальних витратах.

2. Адміністративно-правові (регламентуючі і розпорядчі)- засновані на прямому підкоренні колективу нижчої ланки вищій. Проявляється в різних розпорядчих документах і постановах (накази, інструкції). Існують 2 форми адміністративного методу управління:

- організаційний – формування певних структур управління. У всіх ланках промисловості встановлюється підкорення керівним органам, чітке розмежування прав та обов'язків між різними ланками системи управління.

- розподільчий – це оперативне регулювання виробничої діяльності людей на основі наказів, нормативів.

3. Соціально-психологічні – методи направлені на підвищення свідомості робітників, стимулювання відповідальності за доручену їм справу. Вони пов'язані із системою навчання кадрів і підвищення їх кваліфікації.

18.Загальна характеристика організаційної структури підприємства

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Система управління має бути простою і гнучкою, забезпечувати ефективність і конкурентоздатність функціонування фірми, її характеристики:

• невелике число рівнів управління;

• наявність малочисельних підрозділів, що мають висококваліфікованих працівників;

• якість продукції і всі процедури повинні бути орієнтовані на споживача.

Існують різні типи організаційних структур управління, основними з яких є:

1. Лінійна - це структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії.

2. Лінійно-штабна структура передбачає створення при лінійному керівництві спеціальних функціональних служб (штабів), які допомагають йому вирішувати певні виробничі завдання і формувати відповідні управлінські рішення.

3. Функціональна структура також передбачає наявність штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень. Тому кожний виробничий підрозділ отримує розпорядження одночасно від декількох керівників функціональних підрозділів підприємства. Функціональна структура забезпечує компетентне керівництво з кожної функції управління.

4. Дивізіональна структура управління будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів: за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування. Виникнення цієї структури пов'язане із поглибленням поділу управлінської праці,

5. Матрична структура передбачає створення, поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління, тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції.

6. Множинна структура управління використовується сучасними компаніями, які включають ряд підприємств. В її основі лежить поєднання різних організаційних структур управління. Таке багатоструктурне рішення буде все більше використовуватись у майбутньому.