88. Стандартизація та сертифікація продукції

Визначальними елементами менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.

Стандартизація — встановлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали.Головна мета стандартизації — реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції для життя, майна та охорони навколишнього середовища. Основні принципи стандартизації — врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності технологічних процесів, корисності та безпеки для споживачів і держави в цілому.

Розрізняють такі рівні стандартизації: заводська, національна, регіональна, міждержавна.

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів. Сертифікація — це засвідчення незалежною від виробника і споживача третьою стороною того, що продукція відповідає певним вимогам, встановленим державою, якщо ця сфера є обов´язковою, або діловими партнерами, якщо ця сфера добровільна. В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).

89. Загальна характеристика собівартості продукції

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість продукції комплексно характеризує ступінь використовування всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології і організації виробництва.

Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Загальний принцип цього розподілу полягає в тому, що шляхом включення в собівартість відшкодовуються ті витрати, які забезпечують просте відтворювання всіх чинників виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів). Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати по певних функціональних напрямах діяльності виробничого підприємства .

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробництвом (втрати від браку, недостачі і псування матеріалів, втрати від простоїв і т. п.), в межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення умов договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, що включаються в собівартість продукції (послуг), може дещо змінюватися по різних практичних міркуваннях. Проте загальна тенденція таких змін повинна бути є якомога більш повно відображений в собівартості. Це можливо, втім, тільки за умови повної калькуляції витрат, тоді як на практиці широко застосовується калькуляція одиниці продукції по неповних витратах.

Структура собівартості — це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

• матеріаломісткі виробництва, у собівартості яких значну питому вагу займають витрати на сировину та матеріали (підприємства машинобудування, чорної металургії, легкої та харчової промисловості);

• енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

• фондомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на амортизацію (підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

• трудомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка на заробітну плату (підприємства машинобудування, вугільної та металообробної промисловості, приладобудування).