- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2. Предмет міжнародного приватного права.
- •3. Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві
- •4. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •5. Співвідношення міжнародного приватного права з цивільним правом та міжнародним публічним правом
- •6. Система міжнародного приватного права.
- •7. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •8. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •9. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •10. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •11. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •13. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •14. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •15. Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права.
- •16. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •17. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •18. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •19. Види колізійних норм
- •20. Формули прикріплення
- •21. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •22. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •23. Застереження про публічний порядок
- •24. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
- •25. Взаємність і реторсія
- •26. Встановлення змісту іноземного права
- •27. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •28. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •29. Основні принципи правового положення іноземців
- •30. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •31. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •32. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •33. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •34. Поняття юридичної особи як суб'єкта міжнародного приватного права.
- •35. Особистий статут і „національність" юридичної особи.
- •36. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
- •37. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном
- •38. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •39. Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці мгш
- •40. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •41. Імунітет держави та його види
- •42. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •43. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •44. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного приватного права.
- •45. Поняття і види речового права
- •46. Об'єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •47. Цінні папери і оборотні документи
- •48. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •49. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •50. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •51. Колізійні питання права власності за законодавством України та в міжнародному приватному праві.
- •53. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •54. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •55. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •56. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •57. Форма зовнішньоекономічних угод.
- •58. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •59. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
- •60. Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
- •61. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •62. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •63. Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •64. Обов'язки продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •65. Обов'язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •66. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •67. Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
- •68. Принципи міжнародних комерційних договорів унідруа. Теорія "Іех тегкаШпа".
- •69. Поняття міжнародних зустрічних операцій.
- •70. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
- •71. Компенсаційні угоди на комерційній основі.
- •72. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
- •73. Договір про виключний продаж товарів.
- •74. Договір про франшизу як різновид договору про виключний продаж товарів.
- •75. Договір про факторинг.
- •76. Договори доручення та комісії.
- •77. Агентський договір, його особливості. Гаазька конвенція 1978 року про право, застосовне до агентських угод.
- •78. Договір майнового найму.
- •79. Лізинг як особливий вид договору майнового найму. Оттавська конвенція 1988 року про міжнародний фінансовий лізинг.
- •80. Договір підряду та сфера його господарського застосування.
- •81. Договір про кооперацію.
- •82. Договір про консорціум.
- •83. Договір зберігання та сфера його господарського застосування.
- •84. Договір страхування, його характерні особливості.
- •85. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •86. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •87. Міжнародні залізничні перевезення.
- •88. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •89. Міжнародні повітряні перевезення.
- •90. Міжнародні комбіновані перевезення.
- •91. Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
- •92. Інкасо як форма міжнародних фінансових розрахунків
- •93. Акредитивна форма міжнародних фінансових розрахунків
- •94. Вексель як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •95. Чек як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •96. Валютні ризики у зовнішньоекономічних контрактах та форми їх страхування
- •97. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об'єкта міжнародно-правового захисту.
- •98. Міжнародно-правова охорона авторських прав.
- •99. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •100. Міжнародно-правова охорона промислової власності.
- •101. Поняття зобов'язання із заподіяння шкоди та умови його настання в національних правових системах.
- •102. Колізійно-правові питання зобов'язань із заподіяння шкоди.
- •103. Загальна характеристика спадкових правовідносин у міжнародному приватному праві.
- •104. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •105. Спадкування за заповітом у міжнародному приватному праві.
- •106. Спадкування за законом у міжнародному приватному праві.
- •107. Перехід спадкового майна і відповідальність за боргами спадкодавця у міжнародному приватному праві.
- •108. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •109. Правовідносини між подружжям.
- •110. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •111. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •112. Усиновлення. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення.
- •113. Опіка і піклування.
- •114. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •115. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •116. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •117. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
107. Перехід спадкового майна і відповідальність за боргами спадкодавця у міжнародному приватному праві.
1. Право країн континентальної Європи, як уже зазначалося, виходить з поняття спадкування як універсального правонаступництва, при якому до спадкоємців переходить сукупність прав та обов'язків спадкодавця. Закон встановлює, що такий перехід здійснюється в момент смерті спадкодавця і, як правило, не потребує вчинення будь-яких дій, спрямованих на прийняття спадщини. Це відноситься до спадкоємства згідно із законом, так і за заповітом.
У Франції спадкоємці за законом і універсальні легатарию мають так звану сезіну (saisine), тобто автоматично стають власниками спадкового майна з моменту смерті спадкодавця без спеціальної постанови судових органів. З цього ж моменту кредитори спадкодавця вправі пред'являти до них вимоги. Однак універсальні легатарию, призначені в власноручному або таємному заповіті, не мають сезіни і можуть вступити у володіння лише на підставі судової постанови.Легатарию за універсальним титулу і сингулярні також не мають сезіни і для здійснення своїх прав повинні звернутися з вимогою до спадкоємців за законом, спадкоємцям «резерву» або універсальним легатарию.
Французьке законодавство надає спадкоємцю можливість відмови від спадщини, проте така відмова не презюмують-ється (ст. 784 ФГК). Право на відмову реалізується за допомогою формальної заяви (реєстрованого в канцелярії суду), яке може бути зроблено протягом максимального строку давності (30 років).
У ФРН обмеження відповідальності спадкоємця може бути досягнутого шляхом встановлення так званого управління спадщиною або шляхом відкриття конкурсу (§ 1975 ГГУ).
У Швейцарії способами обмеження відповідальності спадкоємця є складання опису спадкового майна (ст. 580-593 ШГК), як у Франції, а також проведення офіційної ліквідації, в результаті якої після погашення боргів залишок майна передається спадкоємцям (ст. 593-597 ШГК).
Відповідальність кількох боржників по французькому праву є пайовий, по праву ФРН та Швейцарії, як правило, солідарною.
108. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
1. У нормативних актах не дається визначення шлюбу, і питання про його правову природу до теперішнього часу ні в законодавстві, ні в правовій доктрині остаточно не вирішене. Висловлюються в основному три точки зору на шлюб: шлюб-договір, шлюб-статус, шлюб-партнерство.
До останнього часу найбільш поширеною концепцією є договірна, яка заснована на ряді вимог, що пред'являються законом до порядку укладання шлюбу, умов його дійсності, можливості отримання відшкодування збитків, що виникають у чоловіка в результаті розірвання шлюбу, тобто вимог, які пред'являються законодавством до договорів. У концепцію шлюбу-договору логічно вписується можливість встановлення договірного режиму майна подружжя
2. Укладення шлюбу може бути скоєно або в цивільній, або в релігійній формі. Всі досліджувані країни можна розбити на три групи, в яких: 1) правові наслідки породжує тільки цивільний шлюб (ФРН, Франція, Швейцарія, Японія та ін), 2) шлюб може бути укладений альтернативно або в цивільній, або в релігійній формі (Англія, ряд штатів США, Данія, Іспанія, Італія, Канада та ін), 3) існує тільки релігійна форма шлюбу (Ізраїль, Ірак, Іран, деякі штати США, окремі провінції Канади).
Церемонія одруження завжди здійснюється у присутності встановленого в законі (від двох до шести) числа повнолітніх свідків (§ 1317 ГГУ; ст. 116 ШГК).
Для отримання ліцензії на шлюб сторони зобов'язані зробити клятви заяву священнослужителю або під присягою чиновнику, що відає реєстрацією шлюбів, про відсутність передбачених законом перешкод до шлюбу. Як оголошення, так і ліцензія дійсні протягом встановленого терміну (від 1 місяця до 1 року), закінчення якого вимагає повторення процедури.
Одруження відбувається при обов'язковій присутності сторін (§ 1317 ГГУ; ст. 117 ШГК). Під час воєн в окремих штатах США приймалися закони, допускали укладення шлюбу за довіреністю через представника, а з військовослужбовцями, які перебували в діючій армії, - тільки на їх письмову волевиявленню навіть без представництва. Однак таке рішення питання є винятком з правила про особисте вираженні згоди і наміри укласти шлюб. Навіть якщо через хворобу одна з сторін не може з'явитися для реєстрації шлюбу і існує небезпека, що шлюб з цієї причини може бути не укладено, закон зобов'язує посадова особа зареєструвати шлюб за місцезнаходженням хворого.
3. Шлюб може укладатися тільки при наявності умов, передбачених законом. Хоча питання про умови вступу в шлюб у праві досліджуваних держав врегульовано різна, все ж таки можна виділити деякі загальні риси:
а) насамперед наречені повинні належати до різного підлозі, а в разі фізичної аномалії питання про можливість укладення шлюбу вирішується, наприклад, в Англії - судом, в Італії - прокуратурою на підставі даних медичного обстеження;
б) сторони повинні досягти шлюбного віку, який у більшості країн дорівнює 18 рокам, хоча в деяких країнах встановлено інші вікові межі, причому для жінок нижче, ніж для чоловіків, наприклад для чоловіків у Франції - 18 років, а для жінок - 16 років, в Англії - 16 років для осіб обох статей. При наявності серйозних підстав шлюбний вік може бути знижений: у Франції - президентом республіки, в ФРН - опікунською судом, в Англії і США - судом, а в Швейцарії - урядом кантону.
Шлюб неповнолітнього дозволяється тільки за згодою його законних представників або опікунів;
в) у законодавстві всіх європейських країн і в усіх штатах США вже давно існують норми, аналогічні ст. 146 ФГК, відповідно до якої «немає шлюбу, якщо немає згоди», і для укладення шлюбу досить формального вираження такої згоди (§ 1317, 1318 ГГУ; ст. 117 ШГК);
г) у законодавстві встановлено ряд перешкод до шлюбу. У всіх європейських країнах і в США проводиться принцип моногамного шлюбу, і, як, зокрема, передбачає ст. 147 ФГК, «не можна укласти другий шлюб до розірвання першого».Аналогічні приписи існують в законах інших країн (§ 1309 ГГУ; ст. 10 ШГК), і за їх порушення можлива кримінальна відповідальність.