40. Держава як суб'єкт майнових відносин

У зовнішній сфері держава може виступати в різномані­тних категоріях відносин. По-перше, її партнерами можуть бути інші держави та міжнародні організації (держава може укладати міжнародні угоди про надання та отримання по­зик, уступати території, здійснювати співробітництво в кон­кретних сферах, укладати військові та політичні союзи тощо). По-друге, держава може вступати в різноманітні май­нові відносини з іноземними юридичними та фізичними осо­бами (наприклад, придбання земельних ділянок для розмі­щення посольських і консульських місій, надання в конце­сію ділянок надр для розробки корисних копалин, переда­ча в оренду будівель і споруд, придбання та продаж майна, надання позик і видача гарантій тощо).

Існує кілька поглядів на державу як на суб'єкт міжна­родного приватного права. Одні вважають державу особли­вим суб'єктом права, оскільки немає такого наддержавно­го органу, який би наділив її правами юридичної особи, і завдяки суверенітету вона виступає у відносинах, що регу­люються нормами як міжнародного публічного права, так і міжнародного приватного права. Інші додержуються точки зору, що держава «розпадається» на дві особи. При цьому вважається, що держава діє не як дві особи (як «казна» (фіска) — суб'єкт влади, і як «купець» — суб'єкт цивіль­них правовідносин), а як суверен.

41. Імунітет держави та його види

Імунітет держави, в широкому розумінні - це принцип, згідно якого до держави або її органів не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди.

В МПП під імунітетом розуміється непідлеглість однієї держави законам та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, який означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами і майном. Набуваючи власність на майно, яке знаходиться за кордоном, укладаючи угоди майнового характеру з іноземними громадянами, підприємствами і організаціями, держава тим самим не підпорядковує ці свої відносини ні іноземному законодавству, ні іноземній юрисдикції. Іноземна держава не може бути притягнена до суду в якості відповідача; відносно іноземної держави не можна вжити примусові заходи по попередньому забезпеченню позову чи виконанню судового рішення. Майно іноземного суверена, навіть якщо воно знаходиться в руках третіх осіб, не може бути предметом віндикації, на нього не може бути звернено стягнення.

У теорії та практиці розрізняють декілька видів імунітету держав:

Судовий імунітет - полягає в непідсудності держави, без її згоди, судам іншої держави. Причини притягнення до відповідальності значення не мають.

Імунітет від попереднього забезпечення позову - полягає в тому, що не можна, без згоди держави, застосувати будь-які примусові заходи до її майна.

Імунітет від примусового виконання рішення (майновий імунітет) значить, що без згоди держави не можна здійснити примусове виконання судового рішення, винесеного проти неї судом іншої держави.