65. Обов'язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів

До обов'язків покупця належить прийняття товару, переданого продавцем. 

Прийняття товару передбачає його огляд з метою перевірки та оцінки поставленого об'єкта для встановлення кількості і якості. Тому воно повинно бути здійснено в терміни, що забезпечують покупцеві таку можливість. 

Прийняття товару покупцем не знімає з продавця відповідальності за наявність прихованих недоліків у речі або ж відсутність обумовленої кількості, яка не може бути виявлено під час приймання (див. § 6). 

2. В обов'язки покупця входить також сплата покупної ціни за товар. На розсуд самих сторін надається визначення всіх умов платежу: способу, часу, місця оплати та валюти платежу. У разі їх відсутності в контракті діють диспозитивні норми закону. 

Оплата товару може здійснюватися шляхом розрахунку готівкою або ж зарахуванням коштів на поточний рахунок продавця в банку. Покупець вважається виконав свій обов'язок щодо сплати ціни в момент зарахування суми боргу на названий рахунок, хоча для продавця в цей момент виникає не право власності на грошові знаки, а тільки дебіторська заборгованість до банку в межах внесеної на його рахунок грошової суми.

Відповідно до закону оплата повинна проводитися по S часу одночасно з передачею товару або товарораспоряді-| вельних документів .Срок (вираховується від моменту передачі товару транспортної організації або відсилання покупцеві товаророзпорядчих документів). 

Важливе значення має місце платежу, особливо з огляду на дії | щ країнах правил валютного контролю. По праву Франції і США р ^ вцлата повинна бути проведена в місці поставки товару, а по праву ФРН - § <»місцезнаходження кредитора, тобто продавця ( § 270 ГГУ). У п. 1 i-'ст.57 Віденської конвенції місцем платежу прямо визначено місцезнаходження підприємства продавця. 

66. Особливості договору в міжнародній торгівлі

Зовнішньоекономічна діяльність припускає активний пошук партнерів за рубежем. Проте навіть успішний пошук закордонного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишиться безрезультатним, якщо не буде укладений відповідний контракт.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Це документ, що оформляє зовнішньоторговельну операцію, містить письмову домовленість сторін про постачання товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця і зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції.

Вихід  на  зовнішні  ринки  як в  якості продавця, так і в  якості  покупця товарів, зумовлює  різного  роду  контакти  з  сторонами, які  є  заінтересованими у  роботі з  підприємством. А це  в свою  чергу  породжує   інститут   контракту, тобто основного документу, що регулює взаємовідносини контрагентів  тієї  чи іншої угоди на міжнародному ринку. Це потребує від підприємств створення  на своїй  базі  потужної  системи  управління  контрактною   діяльністю.  

При укладанні зовнішньоторгівельного контракту існують певні ризики: можливе непередбачуване погіршення фінансового стану однієї зі сторін договору, а також неочікувані політичні або економічні зміни в країні її основної діяльності, що не дозволить одній зі сторін належним чином виконати зобов'язання, передбачені тими чи іншими контрактними застереженнями. Тому необхідно застосувати контрактні застереження можливість застрахувати конкретний аспект зовнішньоекономічної діяльності.

Кожна з країн з різних історичних обставин має свої торгові правила і звичаї. Тому при укладанні міжнародних торгових контрактів існує небезпека непорозумінь через різне трактування сторонами тих самих, здавалося б, понять. А це може призвести не тільки до необхідності додаткових уточнень вже у процесі здійснення контракту, але і до тимчасових і фінансових витрат, а також спорам, що нерідко вирішуються тільки шляхом судового розгляду.

Щоб виключити, чи принаймні, зменшити наслідки таких непорозумінь, Міжнародною торговельною палатою (International Chamber of Commerce) були розроблені міжнародні правила тлумачення торгових термінів - «Інкотермс» («Incoterms"). Інкотермс 2000 враховує поширення останнім часом зон вільних від митних обкладень, посилення використання електронного зв'язку у ділових угодах і зміни в практиці транспортувань. При укладенні зовнішньоторговельного контракту сторони повинні обумовити, право якої держави застосовуватиметься для регулювання форми угоди і прав та обов'язків сторін.