47. Цінні папери і оборотні документи

1. Объектами современного хозяйственного оборота являются помимо материальных движимых вещей также имущественные права, выраженные в определенных документах. В странах романо-герман-ской системы права последние именуются ценными бумагами (titres crédit ou titres négotiables, Wertpapieren), a в странах англо-американской системы права — оборотными документами (négotiables instruments).

Ценные бумаги и оборотные документы, закрепляя права требования, рассматриваются в национальных системах права как движимые вещи. Соответственно они признаются объектами купли-продажи, хранения, залога и иных имущественных сделок, совершаемых с вещественными объектами права собственности. На защиту их владения распространяются нормы права, обеспечивающие защиту владельцев движимых вещей, в частности устанавливающие пре-зумцию права собственности в отношении добросовестного приобретателя имущества (см. § 4). Будучи объектами вещного права, ценные бумаги и оборотные документы подчинены, однако, специальному правовому режиму ввиду присущих им правовых особенностей.

2. К ценным бумагам в романо-германской системе права относятся — в зависимости от содержания прав, которое выражено в бумаге, природы этих прав— следующие их виды:

а) денежные бумаги, то есть бумаги, в которых выражено право требования на уплату определенной суммы денег (облигации, векселя, чеки и др.);

б) бумаги, в которых выражено право участия в акционерном обществе или компании и, следовательно, право на получение части прибыли в виде-дивиденда (акции, сертификаты на акции, пользовательские свидетельства и т. д.);

в) товарные бумаги, то есть бумаги, в которых выражено вещное право, чаще всего право собственности или право залога на товары, находящиеся во владении другого лица на каком-либо специальном основании, выступающего, например, в качестве перевозчика или хранителя. Такая ценная бумага закрепляет право на получение определенного товара и является одновременно средством распоряжения товаром, то есть товарораспорядительным документом (коносамент, свидетельство товарного склада и некоторые другие документы).

3. В литературе ценные бумаги классифицируются также по способу легитимации управомоченного на бумагу лица. В этом отношении различают: а) бумаги на предъявителя; б) именные бумаги;в) ордерные бумаги. Данное деление ценных бумаг имеет особое значение, ибо в зависимости от способа определения управомоченного на бумагу лица определяется порядок передачи закрепленных в ней прав.

48. Відносини власності в міжнародному приватному праві.

Міжнародно-правове регулювання відносин власності

Право власності є центральним, системоутворюючим інститутом приватного права. Норми цього інституту в тій чи іншою мірою впливають на сімейне, трудове, спадкове право тощо

Право власності можна розглядати як в об'єктивному сенсі, так і в суб'єктивному. В об'єктивному розумінні право власності являє собою систему правових норм, що визначають межі можливих дій осіб за присвоєння, володіння, користування і розпорядження речами, не виключеними з цивільного обороту. У суб'єктивному ж сенсі право власності являє собою юридичну можливість для особи володіти, користуватися, розпоряджатися привласненим майном на свій розсуд і в рамках, встановлених законодавством. Власник речі зобов'язаний вести себе належним чином, у противному випадку до нього можуть бути застосовані санкції за бездіяльність.

Право власності є абсолютним, тобто всі інші суб'єкти протистоять власнику і зобов'язані не порушувати його право. Право власності відображає статику майнових відносин, приналежність майна, на відміну від зобов'язальних відносин, які відображають динамічні процеси обміну в ході цивільного обороту.

Визначення об'єкта права власності необхідно для створення спільної основи у вирішенні питань, що включають іноземний елемент. З урахуванням особливостей майна розрізняють право власності на рухомість і нерухомість. Саме ця класифікація має особливе значення для колізійного регулювання, йде вона своїм корінням в римське приватне право і сприйнята багатьма правовими системами. Право різних країн по-різному визначає юридичну кваліфікацію речі з точки зору віднесення її до рухомого або нерухомого майна, та й у цілому, до регулювання права власності та інших речових прав.