80. Договір підряду та сфера його господарського застосування.

Договором підряду опосередковується широке коло господарських робіт. Одними з найбільш старих, «класичних» сфер підряду є будівельні роботи зі зведення різного роду будівель та споруд. У сучасній практиці будівництва виробничих об'єктів велике місце займають договори про будівництво «під ключ» (a turn-key contract), що передбачають здачу повністю готового до експлуатації об'єкта. 

Договір застосовується також до відносин з виготовлення виробів відповідно до замовлення: машин, обладнання, вузлів, деталей тощо, комплектних об'єктів, транспортних засобів і т. д.  Сферою застосування підряду є надання різного роду технічних послуг у зв'язку з поставками машин та обладнання для промислових та інших об'єктів, що споруджуються за допомогою постачальника, - виконання монтажних і монтажних робіт, здійснення технічного обслуговування і т. д. 

2. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), яка, у свою чергу, повинна прийняти роботу і сплатити за неї обумовлену ціну (ст. 1787 ФГК; § 631 ГГУ; ст. 357 - 363 ШОЗ та ін.) 

Договір підряду необхідно відмежовувати від близьких за змістом договорів особистого найму і купівлі-продажу майбутніх речей.  Від договору особистого найму договір підряду відрізняють за трьома ознаками.Предметом договору підряду є виконання підрядником роботи з виконання замовлення, результат якої може бути виражений або не виражений у будь-якій матеріальній формі. Предметом договору особистого найму є праця, здійснення наймаються певної роботи на підприємстві наймача. 

За договором підряду підрядник юридично зберігає положення самостійно господарюючого суб'єкта. Господарська самостійність підрядчика полягає в тому, що він в основному сам організовує свою роботу і визначає способи її виконання.Найманий робітник або службовець включається за договором особистого найму до складу персоналу підприємства наймача, юридично підпорядковується встановленому на ньому режиму праці і працює під прямим). 

81. Договір про кооперацію.

За коопераційному договором два або кілька учасників цивільного обороту (кооперуються сторони) беруть на себе обов'язки з метою досягнення загального господарського результату. 

Сфера застосування коопераційного договору дуже широка і охоплює різні види господарського співробітництва: виробничу кооперацію, науково-технічну кооперацію, збутову кооперацію та управлінську кооперацію. Найбільшого розвитку в договірній і господарській практиці отримали перші три види кооперації.При цьому змістом одного і того ж договору може бути регулювання двох або трьох її видів, тобто відносин виробничої, та / або науково-технічної, та / або збутової кооперації. Як правило, це знаходить відображення і в самому найменуванні договорів. 

У рамках виробничої кооперації предметом співробітництва сторін стає спільне виготовлення машинно-технічних виробів або матеріалів на базі предметної, подетальної або пооперационной виробничої спеціалізації учасників або спільне будівництво ними об'єктів (спільне виробництво і спеціалізація). 

У рамках науково-технічної кооперації до предмета співробітництва належить розробка науково-технічних об'єктів - конструкторських чи технологічних - на основі проведення спільних науково-дослідних, та / або проектно-конструктор-ських, та / або експериментальних робіт (проведення спільних розробок конструкції або способу або доведення до стадії впровадження таких об'єктів, що належать одній з сторін). 

І нарешті, в рамках збутової кооперації співпраця проявляється у спільній комерційної реалізації товарів, послуг і технічної інформації на національних та / або іноземних ринках. Це - спільний продаж готової продукції (виробів) і послуг (з технічного обслуговування і надання інших послуг, проведення операцій типу «інжиніринг» і т. п.), а також спільний продаж технічних рішень (ліцензій на винаходи і «ноу-хау») та технічної документації. 

2. Коопераційний договір належить до числа найбільш складних цивільних угод, яким охоплюється цілий «блок» різних відносин сторін, регулюються цивільні зобов'язання різних типів. 

Обов'язки кооперуються сторін за договором у кінцевому рахунку визначаються самим предметом кооперації, її господарським змістом. Разом з тим можна виділити основне коло обов'язків, характерних для різних видів кооперації. 

При виробничій та науково-технічної кооперації до основних обов'язків сторін відносяться наступні. По-перше, здійснення кожним з партнерів передбачається в договорі частині роботи з виготовлення виробу або розробці науково-технічного об'єкта, при якому на кожного з них лягає відповідна частка спільної роботи. По-друге, подальша передача однієї кооперуються стороною результатів своєї діяльності іншій стороні - в порядку взаємного «обміну» - для забезпечення кожному з учасників кооперації можливості досягнення передбаченого в договорі кінцевого результату. Таким кінцевим результатом можуть бути випуск готового виробу, промислове використання конструкторської або технологічної розробки і т. д. 

Договором визначаються зміст, обсяг і строки проведення роботи кожної зі сторін, а також техніко-економічний рівень спільно створюваного об'єкта. Нерідко передбачаються також певні показники для розроблюваних сторонами технічних елементів, і досягнення їх є юридичним обов'язком сторін. Дотримання показників має особливе значення, оскільки мова йде про створення єдиного об'єкта, в якому всі елементи повинні бути функціонально строго пов'язані.