38. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи

Здійснення господарської діяльності у сучасний період ха­рактеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі — ТНК). У науковій літературі вказується, що слово "корпорація" в перекладі з латини означає об'єднання, спілки, які ство­рюються для досягнення певних цілей. "Транснаціональ­ний" — такий, що виходить за межі однієї держави, пов'язаний з міжнародною або регіональною діяльністю. Отже, ТНК — це спілки, об'єднання, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави¹.

ТНК притаманні такі ознаки: 1) економічно єдина система; 2) група самостійних підприємств; 3) діяльність проводиться на території кількох держав; 4) структурні підрозділи є суб'єк­тами національного права; 5) керівництво та контроль здійс­нюється з єдиного центру; 6) корпорація знаходиться поза юрисдикцією окремої держави, групи держав або міжнародних організацій.

За характером взаємовідносин з материнським підприєм­ством залежні підприємства поділяються на: 1) філії; 2) дочірні підприємства; 3) спільні підприємства. Філії не є юридичними особами, діють на підставі положення, затвердженого для них материнським підприємством. Дочірні підприємства утво­рюються в договірному порядку або ж їхня залежність від материнського підприємства визначається тим, що останнє має акції дочірнього підприємства. Спільні підприємства (змі­шані товариства) мають у своєму статутному фонді частку, що належить і національному капіталові.

ТНК поділяються на декілька груп. По-перше, це корпора­ції, національні за своїм капіталом, але міжнародні за сферою діяльності.

По-друге, це ТНК, які є міжнародними за своїм капіталом та за сферою діяльності. На відміну від першої групи ТНК, вони належать капіталові декількох держав.

Спільним для цих двох груп є те, що ці монополії створені як юридичні особи однієї держави, хоча можуть мати в інших країнах численні філії, дочірні підприємства тощо. З правово­го погляду вказані, монополії не є міжнародними юридичними особами, хоча термін "міжнародний" застосовується і в офі­ційних назвах деяких із них.

По-третє, це численні картелі й синдикати, об'єднання ви­робничого та виробничо-технічного характеру, що не є юри­дичними особами.

У зв'язку з діяльністю ТНК у міжнародній практиці ви­никло питання про визнання їх міжнародними юридичними особами. Нині такими вважаються особи, створені: і) безпосе­редньо міжнародним договором або 2) на підставі національ­ного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору.

39. Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці мгш

Підприємства, за законодавством України, вправі об'єд­нувати свою господарську діяльність, створюючи для цьо­го об'єднання у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань.

Об'єднання підприємств відбувається на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законо­давства мають таке право. До їх складу можуть входити підприємства, створені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, створені на території інших держав. Вони ство­рюються на визначений строк чи як тимчасові об'єднання.

Об'єднання наділяються статусом юридичної особи, а підприємства, що входять до складу об'єднання, зберігають цей статус.

Залежно від порядку заснування об'єднання функціонують як господарські об'єднання, що створюються на добровільних засадах за ініціативою самих підприємств, незалежно від їх виду, або як державні чи комунальні господарські об'єднан­ня. Перші діють на основі установчого договору та/або стату­ту, який затверджується їх засновниками, а другі — на основі рішення про їх створення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про їх утворення.

Державне чи комунальне господарське об'єднання ство­рюється за рішенням Кабінету Міністрів України або, у ви­значених законодавством випадках, рішенням міністерств чи інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що створюють об'єднання, або рішенням ком­петентних органів місцевого самоврядування.

Підприємства, що входять до складу об'єднань, вправі добровільно вийти з об'єднання за умов, зазначених в за­коні чи договорі про створення об'єднання або в його ста­туті, делегувати частину своїх повноважень і повертати ці повноваження в порядку, визначеному установчими доку­ментами об'єднання; одержувати частину прибутку від спільної діяльності; мати інші права, зумовлені установчи­ми документами об'єднання.

Підприємства можуть об'єднуватись у галузеві, міжгалу­зеві, регіональні та міжрегіональні господарські асоціації, концерни, корпорації, консорціуми та інші об'єднання.

Асоціація (від лат. аввосіаНо — з'єднання, зв'язок) — це договірне об'єднання підприємств, що створюється з метою постійної координації господарської діяльності, поглиблен­ня спеціалізації і розвитку кооперації виробництва, органі­зації спільних виробництв на засадах об'єднання своїх фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення влас­них потреб або виробництва продукції, робіт, послуг для реалізації третім особам. При створенні господарської асо­ціації централізується одна або кілька виробничо-госпо­дарських і управлінських функцій. За рішенням учасників господарська асоціація може представляти їхні інтереси у відносинах з третіми особами.

Корпорація (від пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) є теж договірним об'єднанням, створеним на засадах поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централі­зованого регулювання діяльності кожного з учасників орга­нам правління корпорації.

Концерн (від англ. concern — причетність, відношення) — це таке об'єднання підприємств, яке здійснює спільну діяльність на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій науково-техніч­ного та виробничого розвитку, а також інвестиційної, фінан­сової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Підприє-мства-учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень і функцій, у тому числі як представника їхніх інтересів у відносинах з третіми особами.

Консорціум (від лат. consortium — співучасть, співтова­риство) відрізняється від цих трьох видів об'єднань тимча­совим характером об'єднання коштів підприємств для до­сягнення спільної мети (вирішення конкретних завдань, реалізації цільових програм і проектів (науково-технічних, будівельних і т.п.)). Після виконання поставленого завдан­ня консорціум припиняє свою діяльність.

Асоційовані підприємства — це група суб'єктів господа­рювання, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутно­му фонді та/або управлінні. Залежність між асоційовани­ми підприємствами може бути простою чи вирішальною.