97. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об'єкта міжнародно-правового захисту.

Інтелектуальна власність — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та ін.) або кількох осіб.

Творча діяльність — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що вирізняється непов­торністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива будь-якій діяльності людини: технічній, ху­дожній, літературній, науковій, виробничій тощо. За своєю цілеспря­мованістю творчість можна умовно поділити на два основні види:

• духовна творчість (гуманітарного характеру, спрямована на зба­гачення внутрішнього світу людини);

• науково-технічна творчість (винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, фірмові назви і комерційні позна­чення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо, тоб­то такі результати науково-технічної творчості, які можна вико­ристовувати будь-яким способом, що не суперечить закону, в гос­подарській діяльності — промисловості, сільськогосподарському виробництві).

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям "інтелектуальна власність". З цього загального поняття міжнарод­но-правові документи виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові крес­лення або моделі, фабричні, товарні знаки, знаки обслуговування.

Право інтелектуальної власності — право особи на результат інте­лектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт цього права . Во­но складається з особистих немайнових та (або) майнових прав, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визна­чається законодавчо.

Гарантією реалізації права на результати творчої діяльності є на­самперед Конституція України, зокрема ст. 41, 54 закріплено:

• право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

• гарантія свободи літературної, художньої, наукової та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, мо­ральних і матеріальних інтересів, пов'язаних з різними видами інтелектуальної діяльності;

• право на результати інтелектуальної, творчої діяльності;

• заборона використання або поширення цих творів без згоди авто­ра, за винятками, встановленими законом.

Право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, вільного вибору сфер, змісту та форм (способів, прийо­мів) творчості закріплено і в ст. 309 ЦКУ. За цією статтею цензури процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається.

Джерелом права інтелектуальної власності є:

• Конституція України;

• Цивільний, Цивільний процесуальний, Кримінальний, Кримі­нально-процесуальний, Господарський, Господарський процесу­альний та Митний кодекси України;

• Кодекс законів про працю;

• Кодекс про адміністративні правопорушення;

• пакет законів України, прийнятих Верховною Радою України у грудні 1993 р.: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про авторське право і суміжні права" та ін.

Об'єкти права інтелектуальної власності:

• літературні, художні та інші твори (авторське право);

• виконання, фонограма, відеограма та програма (передача) ор­ганізації мовлення (суміжні права);

• наукове відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок;

• компонування інтегральної схеми;

• раціоналізаторська пропозиція;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційне найменування; торговельна марка;

• географічне зазначення;

• комерційна таємниця.