63. Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

Для заключения договора купли-продажи необходима договоренность сторон по существенным для данного договора условиям, в качестве которых рассматриваются предмет сделки и цена товара.

Согласование этих условий как минимума договоренности абсолютно необходимо для того, чтобы сделка считалась заключенной. Все остальные условия, предусматриваемые диспозитивными нормами. закона, могут быть не определены в тексте договора без каких-либо последствий для его юридической силы. К ним относятся, например, условия о сроках, месте и порядке поставки товара, о месте и времени уплаты цены, о моменте перехода права собственности и транспортных рисков с продавца на покупателя, о порядке сдачи-приемки товара и др.

Предметом договора являются прежде всего материальные вещи, движимые или недвижимые, характеризуемые индивидуальными или родовыми признаками. Ими могут быть и не существующие в момент заключения сделки вещи — будущие вещи.

Во многих странах предметом договора признаются также нематериальные объекты («бестелесное имущество») : объекты промышленных и авторских прав, ценные бумаги и оборотные документы и т. д.

Цена товара выражается в деньгах — валюте той или иной страны. В США допускается уплата цены деньгами, товарами или в форме интереса в недвижимости (ст. 2-304 ЕТК).

Цена товара может быть определенной или определимой, то есть устанавливаться прямо — в виде твердой суммы или косвенно — путем условия о порядке ее исчисления к моменту платежа. Второй способ характеризуется указанием в договоре на справочные цены, публикуемые в периодических изданиях (прейскурантах, бюллетенях и пр.), биржевые котировки в центрах международной торговли, цены аукционов и т. д..

2. В договорах обычно определяется качество товара. Оно характеризуется приводимыми сведениями либо иным способом, например указанием на «хорошее среднее качество», или сдачу товара «таков каков», или «со всеми недостатками» и пр.

Продавець не відповідає на підставі вказаного за невідпо­відність товару, якщо під час укладення договору покупець знав чи не міг не знати про таку невідповідність

Основними обов'язками покупця, відповідно до ст. 53—60 Конвенції, є: а) огляд отриманого товару, направлення по­відомлення про його невідповідність договору протягом розумного строку, але не пізніше 2-х років з моменту виявлен­ня недоліку; б) сплата в установленому місці та строки ціни за товар; в) прийняття товару, поставленого відповідно до договору.

Сторони зобов'язані забезпечувати збереження товару, на­лежного одній з них, який знаходиться у розпорядженні іншої сторони.

64. Обов'язки продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів.

В обов'язки продавця входить передача речі покупцеві (поставка речі). Передача володіння на річ здійснюється врученням її безпосередньо покупцю або його представникові, або передачею речі транспортній організації для подальшого вручення покупцю (якщо договором передбачається перевезення), або шляхом передачі речі складу, тобто депонуванням зберігачу.

Разом з тим у всіх країнах практика прирівнює до передачі товару передачу в розпорядження покупця товаророзпорядчих документів на товар (залізничної накладної, коносамента, складського свідоцтва). 

Для виконання зобов'язань по передачі товару продавець повинен вручити товар в належному місці, в належний строк і належним чином. Місце, термін та спосіб передачі визначаються умовами договору, а за їх відсутності підлягають застосуванню норми закону.

Якщо в договорі місце передачі товару не позначено, то за законом їм вважається місцезнаходження продавця (місцезнаходження підприємства) в момент укладення договору. У романо-германської системі права це випливає із загальних положень про виконання зобов'язання за місцезнаходженням боржника, В англо-американській системі права передача за місцезнаходженням підприємства продавши-так прямо передбачається законом.

Крім передачі речі обов'язком продавця є перенесення на покупця права власності на річ.

Встановлення факту та часу переходу цього права юридично важливо як для сторін договору, так і для третіх осіб. З цього моменту продавець втрачає, а покупець набуває правомочності власника на предмет купівлі-продажу. Крім того, на покупця як власника переходять з цього моменту не пов'язані з транспортуванням ризики випадкової загибелі або пошкодження майна. І нарешті, річ стає майном покупця, і на неї може бути звернено стягнення кредиторів, а сам покупець відповідає перед третіми особами за шкоду, заподіяну річчю.

Відомі дві системи чи способу переходу права власності на річ. В одних країнах для переходу права досить укладання договору (система консенсуальная або «за одним У угодою»), а в інших країнах необхідна крім укладення - договору сама передача речі покупцеві. Це правило діє незалежно від того, що об'єктом договору є індивідуально-визначена або визначена родовими ознаками річ (система передачі чи «традиції»).

Продавець, який не надав покупцеві права власності з можливістю спокійного розпорядження річчю або правом, покладається відповідальність за недоліки в праві. При обтяженні речі такими недоліками він відповідає перед покупцем, хоча підстави та обсяг відповідальності в країнах неоднакові.