81. Анатомія науки. Наукові знання і науковий метод, їх структура.

В розвитку наукового знання можна виділити стадію переднауки і власне науки. На першій стадії наука, що зароджується ще не виходить за рамки наявної практики. Вона моделює зміни об’єктів, що включені в практичну діяльність передбачаючи їх можливі стани. Реальні об’єкти замінюються в пізнанні ідеальними об’єктами і виступають як абстракції котрими оперує мислення. Такий характер мали наприклад геометричні знання давніх єгиптян. Перехід до власне науки пов’язаний з новим способ формування ідеальних об’єктів і їх зв’язків, які моделюють практику. Тепер вони не тільки беруться з практики але й створюються в якості абстракцій, на основі створених раніше ідеальних об’єктів. Побудовані з їх зв’язків моделі виступають в якості гіпотез, котрі потім, отримавши обґрунтування перетворюються в теоретичні схеми предметної галузі що вивчається. Так виникає особливий рух в сфері теоретичного знання.

Наука має свою структуру; різні компоненти якої розглядають з декількох позицій. Науку ділять на три підрозділи: 1) природознавство; 2) суспільствознавство; 3) технікознавство.

Науки поділять на: 1) гуманітарні; 2) філософські; 3) природничо-математичні; 4) фізичні. За своєю спрямованістю: 1) фундаментальні (пізнання законів, які управляються поведінкою); 2) прикладні (застосовуються в практиці). За рівнем наукового знання: 1) емпіричні; 2) теоретичні. На емпіричному рівні здійснюється спостереження об'єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв'язки між окремими явищами. На теоретичному - створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. За логічною структурою науки поділяють: 1) основи науки; 2) закони науки; 3) категоріальний апарат; 4) теорія; 5) ідеї (форма осягнення дійсності в думках).

Компоненти науки як системи знань (за Кримським): 1) теорія систематизує емпіричний матеріал (передбачення фактів, їх розвитку); 2) науково-дослідна програма (висунення гіпотез); 3) проект (поєднує теорії та практику).

Крім того, в структурі науки можна виділити три блоки основ: 1) ідеали і норми наукового пізнання; 2) наукова картина світу; 3) філософські основи.

Наукове знання регулюється певними ідеалами і нормами, що виражають цільові установки науки. Це — ідеали і норми доказовості і обгрунтованості знання. Це ті основні форми, в яких реалізуються І функціонують ідеали і норми наукового пізнання.

Другий блок основ становить наукова картина світу, яка вміщує в собі загальні уявлення про світ. Ця загальна наукова картина світу включає уявлення про природу і суспільство. Уявлення про структуру і розвиток'природи називають природничо-науковою картиною світу.

Третій блок основ науки представлений філософськими основами, що включають в себе ідеї та принципи, які обґрунтовують ідеали і норми науки, з одного боку, наукову картину світу — з другого. При цьому філософські основи науки забезпечують входження наукового знання в загальну тканину культури людського суспільства.

Знання – продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людей, ідеальне вираження в знаковій формі об’єктивних властивостей і зв’язків світу, природного і людського. З. Можуть бути донауковими і науковими. Наукові поділяються на емпіричні і теоретичні. На еміпричному рівні здійснюється спостереження об'єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв'язки між окремими явищами. На теоретичному - створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності.

Метод - це спосіб досягнення мети, сукупність прийомів та операцій теоретичного або практичного засвоєння дійсності а також людської діяльності яка організована визначеним чином. Науковий метод це також і заданий гіпотезою шлях вченого до розуміння предмета вивчення. Філософські методи у науці як правило опосередковуються іншими методами, тим не менш саме вони задають загальну направленість дослідження, принципи підходу до об’єкту, що вивчається, характер інтерпретації отриманих результатів.