26. Філософія Просвітництва в Європі. Французький матеріалізм хvііі ст.

Через всю філософію ХVІІ ст. однією з центральних її тез проходить думка про "розумність" світу. Ця думка трансформується в ХVІІІ ст. в ідею Просвітництва як гоовної рушійної сили історії, джерела і головного засобу досягнення людством рівності, братерства і свободи.

Якщо в природі панує закон, то і в суспільстві тоді мусить панувати розумний порядок. І цей порядок настане тоді, коли до вивчення суспільства людина підійде з позицій науки. На цій основі стан людства слід побудувати відповідно до вимог розуму. Основне завдання, яке перед собою ставлять просвтники: перебудувати людський світ на таких розумних засадах, щоб він наслідував закони довершеності, які панують у природі. Біда людини у тому, що вони живуть, нехтуючими цими законами. Щоб повернути людину до природи, треба аби вона усвідомила свої істинні потреби, а вони є природними. Це може зробити лише виховання.

Найбльш чітко і повно погляди європейського Просвтництва на людину репрезентовані у творчості Ламетрі і Руссо.

Ламетрі - франц. філософ-матеріаліст Нового часу. Ламетрі застосовує механічний підхід до людини. Людина, за його думкою, - це своєрідний складний механізм. Душа людини матеріальна і є двигуном людського організму. Відмінність людини від тварини лише кількісна: у розмірі та структурі мозку. Ламетрі зробив спробу викласти процес поступового переходу від тварини до людини, показати їх схожість і відмінність, переваги людини перед світом живої природи (це виявляється в організації людини, в її вихованні). природа створила не лише людину, а усі живі істоти для щастя.

Руссо (1712-1778). Центральна проблема- нерівність між людьми та шляхи її подолання. Саме цьому питанню присвячена праця "Роздуми про походження та причини нерівності між людьми".

Руссо досліджував виникнення майнової та соціальної нерівності людей і прагнув знайти шляхи її ліквідації. Він вважав, що нерівність між людьми не споконвічна, в її виникненні винна приватна власність. На думку Руссо, первісне суспільство перебувало в природному стані і людина була істотою самодостатньою, матеріально незалежною від інших людей. Головною рисою цього суспільства була моральна гідність людини.

Руссо виділяв 3 ступені соц. нерівності: перший - майнова нерівність; другий - нерівність, пов'язана з виникненням держави на основі договору багатих і бідних; третій - пов'язаний з перетворенням договірної влади у деспотизм, коли деспот обдурює і закони, і народ. З такого розуміння ступенів нерівності Руссо обгрунтовує право народу на бунт проти деспота.

27. Діяльно-творча основа буття у філософії й. Фіхте. Філософія тотожності в. Шеллінга.

Фіхте. Декарт заявляв, що сумніватися треба в усьому, окрім самого акту сумніву. Але Фіхте йде далі Декарта: декартівське "мислю, значить існую" - акт теоретичний, пізнавальний, у Фіхте ж йдеться про практичний, вольовий і творчий акт, в якому Я само себе породжує. не випадково акт самопізнання Фіхте називає "діяння, що відбувається" - у цьому понятті зафіксований і результат "справа" і сам процес "дія". Тепер стає зрозумілим, яким чином Фіхте вдалося позбутися "речі в собі": якщо все є "Я" - безперервна діяльність, "справа-дія", - то будь-яка річ є застигла, кристалізована діяльність, її відлита форма, продукт втілення і продовження "Я". Це і дає Фіхте підставу твердити, що Я=не-я. Отже Фіхте підішов до нового розуміння людини.За всіх часів робилися спроби звести сутність людини до природи. Просту констатацію створення людини за образом і подобою до Бога Фіхте вважає іншою крайністю. Істина ж полягає в тому, що людина - творення самої себе, продукт творчого самоутворення.

Яі всі німецькі класики, Шеллінг ставив перед собою завдання з'ясувати, як співвідносяться мислення і буття. Відповіддю була його філософія тотожності. Буття і мислення тотожні - у цьому гарантія адекватності нашого сприйняття світу і можливості продуктивно діяти в ньому.В людині і через людину світ приходить до самоосмислення. "У карлика на ім'я людина прокидається дух велетня і не впізнає самого себе", - писав Шеллінг. Але як довести що мислення і буття не спотворює реальність, що вони є дійсно реальними. Що значить довести тотожність? Це значить із лівої частини рівняння вивести праву, а потім - навпаки. Отже, потрібно спочатку, відштовхуючись від буття, прийти до мислення, а потім, виходячи з мислення, прийти до буття. Відповідно філософія тотожності розпадається на дві частини: рух від буття до мислення змальовує його натурфілософія (ранній період), а виведенню буття з духу присвячена його система трансцендентального ідеалізму.