3. Природа філософських проблем, їх зв'язок з фундаментальними питаннями людського буття. Людиновимірна сутність філософії.

Не можна розв'язати жодної проблеми суспільного розвитку, збагнути суть історичного процесу, зміст суспільного прогресу без розкриття сутності людини. Тому не випадково у центрі філософського осмислення дійсності стоїть проблема сутності людини, що в свою чергу дає змогу повною мірою розкрити сутність самої філософії. Як відомо, вже Фейєрбах піднявся до розгляду справжньої людини, дійшов висновку, що філософія повинна з небес спекуляції спуститися в глибину людської нужди. Сутність людини Фейєрбах прагнув зрозуміти, виходячи з характеристики ізольованого індивіда з властивими йому природними даними.

Може виникнути питання, чому саме проблема сутності людини є вихідною й центральною проблемою філософії, а не скажімо проблема суспільства, людства чи матерії? Це пояснюється неможливістю зрозуміти всю багатоманітність зв'язків, відношень у будь-якій системі, якщо не розкрита сутність самої системи. Тому логіка дослідження така: від дослідження емпіричного прояву зв'язків і відношень здійснюється перехід до пізнання сутності, від сутності першого до сутності другого і т.д. порядку. Розкриття ж сутності, яке відбувається в абстрактно-теоретичній формі, стає передумовою, вихідним для сходження від абстрактного до конкретного.

Без вивчення людини неможливе розуміння всього багатства форм прояву суспільного життя, внутрішньої логіки і закономірностей історичного процесу. Дослідження проблеми людини, вочевидь, належить здійснювати, виходячи з розгляду кожного явища в системі всезагальних зв'язків, під кутом зору, чому і як це явище виникло, що воно собою являє, яка його внутрішня структура.

Суттєве значення в розкритті взаємозв'язку людини та світу, виявленні їх сутності має категорія "буття". У категорії буття увага акцентується не просто на наявності чогось, а на визначенні того, що є наявним: "є те", "є ось це". Виходячи з наявності буття передбачає виявлення наявності чогось визначеного, а також обумовленості цієї визначеності.

Категорія буття має велике значення для розкриття специфіки людського буття як процесу становлення й самоутвердження людини як якісно нової системи, процесу самореалізації людиною своєї сутності. Буття людини не зводиться до наявності її або середовища в якому вона живе. Осмислення буття людини передбачає аналіз способу її існування, способу, завдяки якому людина набуває своєї специфічної якості. Отже, буття людини можна зрозуміти тільки за допомогою аналізу механізму її життєдіяльності, механізму, котрий передбачає необхідність виявлення людського началка, основи становлення людини як якісно нової системи, що характеризується спецефічною структурою, внутрішньою логікою. Людське буття - це єдність природного та соціального, де під впливом практично-діяльної діяльності об'єктивна реальність перетворюється на предметну сферу людської дійсності, яка знаходить своє вираження у формах усвідомлення людиною свого відношення до світу й до себе.