Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
філософія канд.мін..doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
670.21 Кб
Скачать

79. Наука як об’єкт філософського дослідження. Етика науки. Свобода наукового пошуку і соціальна відповідальність науковця.

Наука пронизує всі сторони і форми соціального і духовного життя суспільства. Сукупність наукових теорій, концепцій, ідей є своєрідним теоретичним базисом культурно-історичного процесу і соціального буття людини. В якій би сфері сфері не здійснювалась творча діяльність, вона завжди збагачується здобутками науки даного історичного часу. Як форма діяльності, наука млже розглядати в об'єктивному і суб'єктивному планах. Об'єктивною стороною наукової діяльності є знання. Суб'єктивною - самозміна суб'єкта діяльності, зміна ціннісних установок і мотивів вченого, трансформація його свідомості в процесі постановки та розв'язання проблем, розвиток форм спілкування між вченими.

В науці відбувається тенденція до все більшого зближення науки з практикою, а отже зближення між фундаментальними і прикладними науками. В науці відбуваються процеси диференціації, що веде до появи окремих теоретичних систем , виділення їх у самостійні галузі. Інтеграція охоплює чітко відокремлені одна від одної науки і означає процес, пов’язаний з підпорядкуванням окремих наук, що виділяються цілісній структурі концептуального каркасу. В той же час інтеграція виявляється зближенням раніше незалежних наук, відбувається формування інтегративних наук (кібернетики, біохімія) Філософія з одного боку узагальнює інтегративні тенденції в окремих науках, а з другого, виконуючи методологічні функції пізнання здійснює синтез знання в окремих наукових дисциплінах, так і зовнішній синтез між дисциплінами та їх основними підрозділами. Соціологічний аналіз науки призводить до розуміння її як форми наукової діяльності, галузі духовного виробництва, певного соціального інституту. Наука як соціальний інститут – організація людей, що займаються науковою діяльністю, і організацією матеріально-технічної бази – системи організацій і установ для виконання функцій цілеспрямованого керування науковою діяльністю. З логіко-гносеологічного підходу наука - це система знань. Продуктом науки є нові знання.

Таким чином, наука є системою об’єктивованих знань, певним видом діяльності людей, засобом пізнання світу.

Філософії притаманні ознаки як наукової, так і філософської творчості, спрямовані на розкриття універсальних закономірностей об'єкта і суб'єкта. Філософське знання забезпечує осмислення і обгрунтування категоріального і методологічного апарату наук. Основою розв'язання цього завдання слугують принципи, закономірності і категорії філософії, які утворюють своєрідний каркас системи фундаментальних принципів, ідей, понять. Особливо продуктивну синтезуючу роль виконують філософські категорії, які забезпечують досягнення об'єктивного аналога, є формами відображення речової і соціальної дійсності. Філософія відображає синтетичне ставлення людини до світу, вона є рефлексією світогляду.

Щодо свободи наукового пошуку, то напр., за радянських часів право на ознайомлення із правдивими архівними джерелами отримували лише дуже довірені особи, але їхня праця й продукція суворо контролювалися "компетентними органами".

На сучасному етапі виникли нові проблеми. Напр., щодо розширення можливостей контактів та співпраці із колегами з розвинених країн, на жаль, заблоковано браком фінансів для наукових відряджень, розвитку спільних проектів тощо. Недостатньою серед перешкод виявляється слабка лінгвістична підготовка українських науковців, неможливість для більшості з них вільного спілкування із зарубіжними колегами.

Правове суспільство визнає право на життя, щастя, і само-собою на свободу наукового пошуку. Проте чим більше у людини свободи, тим більше у неї відповідальності. Свобода і відповідальність обумовлюють один одного. Результати наукового пошуку повинні відповідати певним вимогам, а саме: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична значущість; наукова об'єктивність і достовірність; доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів.