22. Соціально-філософська і політична доктрина н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства т.Мора та т.Кампанелли.

Ніколо Макіавеллі ("Монарх"). Перший ідеолог буржуазії. Його думки: 1) головний мотив поведінки людей є майновий приватновласницький інтерес; 2) природність егоїзму і індивідуалізму як норми моралі; 3) відкинув теоретичні концепції держави (ідея світської держави), яка має керуватися законом а не приписами церкви - правова держава; 4) обгрунтував думку про те, що головне в політиці утвердження могутності держави, а для цього просвітитель повинен мати в собі лева і лисицю (різні засоби годяться для управління держави). Серед різноманітних стимулів людської діяльності найпотужнішим є, за Макіавеллі, інтерес. Останній виявляє себе досить різноманітно, але провідними інтересами виступають прагнення збереження і примноження майна. Саме цю ідею виражають слова Макіавеллі, що їх чи не найчастіше цитують, коли говорять про його погляди: "Людина швидше простить смерть батька, ніж втрату майна".

Томас Мор у творі "Золота книга про найкращий лад і про новий острів Утопія" показав що на цьому острові всі жителі працюють, держава піклується про освіту і виховання всіх громадян, тут панує суспільна власність, рівність (насамперед у розподілі благ і споживання), обов'язковість праці, віротерпимість тощо. Утопійці живуть в умовах демократичного управління. Великого значення надається всебічному розвитку людини, поєднанню теоретичної освіти та праці. Таким чином, Т.Мор виступив одним з перших прихильників соціалістичної організації суспільного організму. Змалювання соціалізму як лише суспільного ідеалу, без обгрунтування реальних шляхів його досягнення, згодом стали називати "утопічним соціалізмом".

Томазо Кампанелла (1568-1639) іт. письменник виступав за республіканський лад. У творі "Місто Сонця" виклав основи ідеального суспільства, у якому відсутня приватна власність, всезагальна праця гарантує достаток усього суспільства, але існує чітка регламентація побуту. Влада жреців носить теократичний характер. Усі діти дошкільного віку виховуються у спеціальних групах під керівництвом нянь-виховательок, а потім у школах вивчають науки рідною мовою, займаються гімнастичними вправами (ігри, біг, метання диска), працюють у майстернях, в полі, на городі, ознайомлюються із землеробством і тваринництвом. Навчання має бути таким, щоб із школи не виходили "дармоїди і злодії".

23. Особливості розвитку філософії Нового Часу (хvіі- хvііі ст.) у Європі. Формування нової парадигми філософування.

У період Нового часу формується класична європейська філософія. В цей період: 1) формуються характерні для нової філософії напрями та школи; 2) закладаються підвалини нового світорозуміння.

Особливості філософії Нового часу: 1) орієнтація на науку; 2) тісний зв’язок з проблемами пізнання.

Говорячи про основні риси філософії Нового Часу, можна виділити:

1. Гносеологізм, 2. Теїзм, 3. Механіцизм.

Гносеологізм можна визначити як світоглядну настанову, яка виходить із того, що теоретичне пізнання є вищим виявленням духовності і сенсом життя людини.

Теїзм вказує на ті зміни, що відбулися у ставленні людини до Бога. Він, наче сейсмограф, вловлює ознаки майбутнього духовного "землетрусу" - атеїстичного вибуху.

Усе почалося з того, що філософи Нового Часу відчули певне ускладнення, прагнучи поєднати ідею Бога як всемогутнього Творця і Деміурга з уявленнями про внутрішні закономірності природи. Теїзм запропонував варіант так би мовити "Бога і машини". Бог дає світу перший поштовх, а потім усувається від справ, надаючи всесвіту-машині розвиватися відповідно до природних законів.

Механіцизм характеризує спосіб розуміння і природних процесів, і людини, він був властивий Новому Часу і полягав у тому, що всі різноманітні форми розвитку світу можуть бути зведені до механічного руху. Якщо світ облаштований раціонально, значить, він схожий на відлагоджений механізм, в якому всі складові елементи діють узгоджено і виконують свою функцію. Адже механіка, завдяки Ньютону, стала законодавицею і засобом опису будь-яких процесів, як стосовно суспільства, так і стосовно людини. Знаменита формула "людина-машина" - це крайне вираження механізму Нового часу.

Нова філософія змінила спосіб мислення, стиль і методи філософування, ствердила нову філософську парадигму – раціоцентризм.

У цей період значного успіху досягають науки: механіка, фізика, астрономія. Технічна революція супроводжується науковою революцією: відбувається процес бурхливого впровадження наукових розробок у практичну діяльність. Тому філософія повертається до вивчення природи. Пізнання виступає як важливий чинник відношення людини до природи, відношення людини до суспільства. Як вважає Гусєв, найхарактернішою особливістю філософії є спроба подивитися на світ через людину. Виникає проблема інструментарію пізнання; вона розв’язується за допомогою розробки методів пізнання.