40. Філософські ідеї в культурі Київської Русі хі-хііі ст.

Філософія Київської Русі охоплює час, починаючи з ХІ ст. ("Слово про закон і благодать" Іларіона), й триває до середини ХІV ст. (загибель 1340 р. князя Юрія ІІ кладе кінець незалежності Гал.-Волин. князівства, культура якого безпосередньо розвивала здобутки Київської Русі). Впродовж зазначеного періоду філософія існує як сукупність філософських істотних ідей, що структурували світогляд і відображалися у всьому масиві результатів культурної творчості. Тоді філософія ще не виділилася у відносно самостійну сферу теоретичного освоєння світу.

Основною проблемою філософії цього періоду є людина, смисл її буття, розуміння людського щастя та шляхів його досягнення, співвідношення Бога і людини. Морально-етичний напрямок у філософії Київської Русі започатковує Київ. митрополит Іларіон, який в 1051 р. написав твір "Слово про закон і благодать". В ньому він осмислює історію людства, вказує на її цілісний характер, розглядає проблему смислу людського життя, свободи людини у світі. Всі ці питання він пробує розв'язати на основі християнських догматів.

Більш чітко і систематично філософська проблематика представлена у творчості Климента Смолятича для нього істина вже викладена в Біблії, а розум і філософія допоможуть правильно зрозуміти цю істину.

Однією з найяскравіших постатей серед діячів культури Київ. Русі ХІІ ст. є Кирило єпископ Туровський. Його творчість - не лише високий зразок володіння словом, вона насичена глибоким моральним чуттям. У співвідношенні Бог-людина безперечний пріоритет надається Богові, який є творчою силою, стосовно до якої все створене, і звісно, людина перебуває у стані підкорення. Водночас Кирило акцентує увагу на тому, що весь задум створення є спрямованим до вищої мети, якою є людина.

Ще одна особливість Київської Русі полягає в тому, що християнство, християнські та античні автори були відомі лише вузькому колу суспільства, духовній еліті. Основна ж частина населення продовжувала вірити у традиційних язичницьких богів - Перуна, Стрибога та ін. Все це зумовило той факт, що філософія Київ. Русі на перших етапах розвитку мала перш за все просвітницький характер.

41. Характер філософських ідей в навчальних курсах Києво-Могилянської академії. Натурфілософські концепції. Проблеми теорії пізнання і логіки. Ідеї гуманізму. Уявлення про людину та її моральний світ.

Києво-Могилянська академія виникає на базі Київської братської школи та школи Києво-Печерського монастиря, які були об'єднані зусиллями митрополита Петра Могили у 1632 р. Тому КМА мала два призначення: 1) учбового закладу; 2) власне академії в сучасному розумінні цього слова, як об'єднання вчених цілого народу. КМА відіграла відчутну роль у розвитку та поширенню філософії не лише в Україні, але й у всьому слов'янському світі. Це виявилося в тому, що професори академії, в ті чи інші часи, були відомими діячами культури російської (Прокопович, Яворський), білоруської (Кониський). Професори академії читали курси богослов'я, риторики, філософії в учбових закладах інших країн. Крім того, варто врахувати і те, що випускники академії працювали в учбових закладах інших слов'янських народів, а представники цих народів навчалися в КМА. Все це разом сприяло тому, що думки та ідеї, які витворялися в академії, розповсюджувалися у слов'янському світі, входили в культуру і філософію інших народів.

Всі без виключення професори академії при вирішенні проблем буття виходили із релігійних позицій. Тому для академії загальноприйнятою була точка зору, що Бог є началом і абсолютною основою існування всесвіту. Разом з тим, потреба звернути увагу і на те, що відношення Бога і світу тлумачилося неоднаково. Одні професори притримувалися пантеїстичного розуміння зв'язку Бога і природи (Бог майже іманентний природі, розчинений у ній Прокопович); інші виходили з деїстичної позиції (Бог створив природу і вкладав в неї певні закони, але після створення більше не втручається в природні процеси - Кониський).

Велике значення надавалось ролі науки в прогресі суспільства. Значне місце займали проблеми етики. Всі вони були гуманістами, в тлумаченні проблем можна умовно розділити на дві групи: 1) науково-просвітницька (Яворський, Прокопович): основа прогресу поширення знань; 2) Етико-гуманістична: основна надія на моральне виховання, моральне вдосконалення.

Довгий час на Україні філософія не вивчалася і не викладалася. Тільки в КМА філософія стала дисципліною, об'єктом наукових досліджень, виділилась в окремий предмет. Прокопович, Яворський, Баранович, Кониський, Краковський - їх філософію прийнято відносити до одного типу, школи. Це певний етап у розвитку філософської думки. Це етап кризи церковно-теологічного світогляду. Одна з характерних особливостей філософії того часу — поява і зростання тенденції до розмежування філософії і теології за методом, джерелами і предметом. Філософія перестає розглядатися лише як засіб богопізнання, а пізнання світу і людини. В центр філософського мислення стає природа і людина. Але міняється саме уява про Бога, стає спорідненою до філософії Відродження. Поширюється тенденція до пізнання людини в самої себе. Значно поширюється інтерес до інтелектуальної, розумової праці, котра починає пов'язуватися з земною практичною діяльністю. Проте представники одного напряму (Яворський обмежували права розуму межами релігійної аури, підтримуючи прогрес науки не погоджувалися з підпорядкування церкви світській владі. Представники іншого напряму (Прокопович, Кониський) різко критикували фанатизм, схоластичну вченість духівництва.

Велике значення надавалось ролі науки в прогресі суспільства. Значне місце займали проблеми етики. Всі вони були гуманістами, в тлумаченні проблем можна умовно розділити на дві групи: 1) Науково-просвітницька (Яворський, Прокопович): основа прогресу поширення знань і 2) Етико-гуманістична: основна надія на моральне виховання, моральне вдосконалення.

Натурфілософія в академії розвивалася в рамках теології. Однією із найважливіших проблем, які розроблялися професорами академії, була проблема матерії. Основні висновки, до котрих приходили Кониський, Прокопович та ін., були такі: 1) матерія в якийсь певний час була створена Богом; 2) вона є єдиний і універсальний субстрат всіх конкретних тіл; 3) матерії притаманна внутрішня активність, саморух; 4) матерія вічна; 5) небесні і земні тіла побудовані з однієї матерії.