68. Особа і суспільство. "Індивід", "індивідуальність", "особистість". Свобода вибору і необхідність.

В сучасній філософії проблема взаємозв'язку особи і суспільства є однією з найгостріших проблем. Величезні зрушення нашої епозхи привели до кардинальної зміни становища людини в суспільстві, до зростання цінності свободи, потреби і необхідності вільного вибору своєї долі і, разом з тим, до більшої проблематичності та ризикованості такого вибору.

Факт залежності суспільства від особи є очевидним. Саме в суспільстві знаходяться матеріальні, духовні, соціальні умови для розвитку людини. Лише в суспільстві людина може виділятися як індивід.

У філософії для усвідомлення особистості та її зв'язку з суспільством використовують поняття "індивід", "індивідуальність", "особистість".

Поняттям "індивід" позначають загальнотипове в людині як представникові не лише біологічного виду "людина розхумна", але й певної соціальної спільноти. Індивід - одиничне буття соціального, певний "атом" соціуму.

Однак, кожний індивід є не просто фрагментом цілого, але й фрагментом неповторним, своєрідним, унікальним, тобто виступає як індивідуальність. Індивідуальність є тою сукупністю якостей і властивостей, які відрізняють одну людину від усіх інших. Кожний індивід - носій неповторного внутрішнього складу, обличчя. Він може і повиненн виявляти свою виключність, неподібність до інших.

З поняттм "особистість" пов'язана фундаментальна, істотна риса людини бути не просто залежною від суспільства, не просто пасивним продуктом обставин, а виступати суб'єктом, діючою істотою, якій притаманна свобода волі і вибору, здатність до творчості у всіх її проявах. Особистість - це людина, що розвивається на основі власних обдарувань і власної ініціативи. Вона - суб'єкт вільної діяльності, творець власної біографії. Своїми досягненями вона зобов'язана насамперед самій собі, своїм власним зусиллям. Буи особистістю означає не бути маріонетною суспільства, не грати нав'язану суспільним середовищем роль або функцію. Бути особистістю - означає вибирати свідомо і вільно своє місце в житті, свою лінію поведінки, а звідси - і бути відповідальною за свої вчинки. основною рисою особистості є свобода, проявами якої є автономія людини, її самостійність, моральність, здатність до творчості.

Свобода особистості неможлива без економічної і політичної свободи, без свободи суспільства. Чим більше у людини свободи, тим більше у неї повинно бути і відповідальності. Свобода і відповідальність обумовлюють один одного.

Розрізняють негативне визначення свободи (як "свободу від") і позитивне ("свободу для"). В першому випадку маються на увазі зовнішні рамки і обмеження, що перешкоджають вільній діяльності людини, від них людина намагається позбутися. Потреба свободи в цьому плані має універсальний характер і властива, певною мірою, всім живим істотам. Однак, люди не вільні у виборі об'єктивних умов свого життя. Іст. необхідність - це і є сукупність об'єктивних обставин і умов життєдіяльності людини.

Позитивне визначення свободи - передбачає наявність не зовнішньої, а внутрішньої необхідності. Свобода - це те, що містить необхілдність в собі, це те, що здійснюється по власній необхідності. Соціально-економічні, моральні засади будь-якого суспільства завжди є обмеженими, вони ніколи не співпадають з принципами справжньої моральності, з ідеалами добра, свободи, творчості. Проте свобода особистості коріниться саме в цих цінностях. Індивід, який завжди спирається лише на моральні норми певного суспільства є конформістом, вдало адаптованою до даного суспільства істотою. Індивід, який виходить з принципів совісті, моральності - завжди нонконформіте, він - "не як всі", дивак, який якщо не осуджується суспільством, то принаймні не схвалюється. Але наскільки людина спроможна виходити за межі конкретної соціальності, даного соціуму у простір всієї історії і культури людства, настільки вона є вільною особистістю.