- •1. Світогляд та його структура. Історичні типи світогляду. Філософія як світоглядне знання.
- •2. Сучасні уявлення про філософію, її особливості у порівнянні з міфологією, релігією, мистецтвом і наукою.
- •3. Природа філософських проблем, їх зв'язок з фундаментальними питаннями людського буття. Людиновимірна сутність філософії.
- •4. Предмет філософії. Відношення "людина-світ" як предметне поле філософії.
- •5. Філософія і філософування. "Софійний" та "епістемний" способи філософування.
- •6. Головні функції філософії. Філософія і наука.
- •7. Передумови і джерела генезису філософії. Концепції походження філософії.
- •8. Загально-людське і національно-особливе в філософії.
- •10. Філософія стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину та її виховання. Даосизм про начала буття та ідеал мудрості.
- •13. Концепція буття (“теорія ідей”) Платона. Проблеми душі. Теорія пізнання. Вчення про ерос.
- •14. Трактовка буття Арістотелем. Поняття сутності, матерії і форми. Вчення про першооснови (причини) буття (за працею "Метафізика").
- •15. Проблема людини в античній філософії (Протагор, Горгій, Сократ).
- •16. Філософія епохи еллінізму. Епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
- •17. Філософія Стародавнього Риму. Тіт Лукрецій Кар. Неоплатонізм.
- •19. Філософсько-теологічна система Фоми Аквінського.
- •20. Основні риси філософії Відродження. Антропоцентризм філософського мислення.
- •21. Натурфілософія Відродження. Природничо-наукова думка. Пантеїзм (л. Да Вінчі, м.Коперник, Дж. Бруно).
- •22. Соціально-філософська і політична доктрина н.Макіавеллі. Гуманістичний ідеал справедливого суспільства т.Мора та т.Кампанелли.
- •23. Особливості розвитку філософії Нового Часу (хvіі- хvііі ст.) у Європі. Формування нової парадигми філософування.
- •24. Натуралістична антропологія ф.Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розуміння причин помилок у пізнанні (за працею "Новий Органон").
- •25. Раціоналізм Декарта (за працею “Начала філософії”).
- •26. Вчення Спінози про субстанцію (за працею "Етика").
- •27. Суб'єктивно-ідеалістичні теорії хvііі ст. Дж. Берклі, д.Юм. Монадологія в.Лейбніца.
- •26. Філософія Просвітництва в Європі. Французький матеріалізм хvііі ст.
- •27. Діяльно-творча основа буття у філософії й. Фіхте. Філософія тотожності в. Шеллінга.
- •28. Філософія і.Канта. "Коперніканський переворот" в теорії пізнання. Природа і свобода. Теоретичний та практичний розум.
- •29. Філософська система і метод г.В.Ф. Гегеля.
- •30. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •31. Марксиська філософія. Матеріалістичне розуміння історії.
- •32. Російська філософія другої половини хіх- початку хх ст.
- •33. Сучасна антропологічна філософія (м.Шелер, п.Тейяр де Шарден, к.Леві-Строс).
- •34. Філософія екзистенціалізму (м.Хайдеггер, ж.-п.Сартр, а.Камю, к. Ясперс).
- •35. Неокласичні філософські вчення хіх ст. "Філософія життя". Психоаналіз з.Фрейда.
- •36. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм. Персоналізм. Тейярдизм.
- •37. Позитивізм і його різновиди.
- •38. Модерн і постмодерн
- •39. Українська національна ментальність і її відображення у філософській думці України. Основні особливості укр. Філософії.
- •40. Філософські ідеї в культурі Київської Русі хі-хііі ст.
- •41. Характер філософських ідей в навчальних курсах Києво-Могилянської академії. Натурфілософські концепції. Проблеми теорії пізнання і логіки. Ідеї гуманізму. Уявлення про людину та її моральний світ.
- •42. Філософська концепція г.Сковороди. Вчення про три світи і дві "натури". Ідеї "сродної праці", "нерівної рівності". Кордоцентризм.
- •43. Романтизм як філософська концепція світобачення. Особливості українського романтизму.
- •44. Українська національна ідея, її витоки та основні напрямки розробки в укр. Філ. Думці.
- •45. "Філософія серця" п. Юркевича.
- •46. Антропоцентризм філософського мислення т.Г.Шевченка.
- •47. Соціально-філософські ідеї Драгоманова.
- •48. Філософсько-соціологічні погляди і.Франка. Філософія української ідеї у його творчості.
- •49. Академічна філософія в Україні кінця хіх – поч. Хх ст. О. Потебня.
- •50. Філософія національного радикалізму в Україні. Концепція національної еліти.
- •51. Розвиток української філософії у діаспорі (д.Чижевський, о.Кульчицький, і.Лисяк-Рудницький та ін.).
- •52. Буття як філософська проблема. Основні форми буття.
- •53. Філософський аспект проблеми походження людини. Концепції антропосоціогенезу (натуралістична, релігійна, трудова). Біологічне та соціальне в людині.
- •55. Життєвий світ як культура. Поняття культури. Культура і цивілізація.
- •56. Суспільство як система, його структура.
- •57. Буття як діяльність. Практика як основа життєдіяльності людини. Структура практики та її функції.
- •58. Духовна діяльність, її особливості. Поняття духовності. Дух і душа.
- •59. Походження та сутність свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості.
- •60. Суспільна та індивідуальна свідомість. Форми суспільної свідомості.
- •62. Структура та динаміка наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання. Наукова проблема і гіпотеза. Теорія і її структура.
- •63. Логіка, методологія і методи наукового пізнання.
- •64. Проблема істини у філософії. Концепції істини. Проблема об’єктивності істини та її критеріїв. Істина та правда.
- •65. Феномен творчості. Головні концепції творчості в історії філософії. Етапи і структура творчого процесу.
- •66. Діалектика як вчення про розвиток і спосіб філософування. Зміст і різновиди діалектики. Альтернативи діалектики.
- •67. Діалектика як система принципів, законів і категорій.
- •68. Особа і суспільство. "Індивід", "індивідуальність", "особистість". Свобода вибору і необхідність.
- •69. Соціальна сфера і соціальна структура суспільства.
- •70. Політична система, її структурні елементи і функції. Держава.
- •71. Історичні форми спільності людей. Поняття нації.
- •72. Характер законів функціонування та розвитку суспільства. Суспільні закономірності і людська діяльність. Фаталізм і волюнтаризм.
- •73. Суспільне виробництво, його структура. Людина як основа, мета і засіб виробництва.
- •74. Рушійні сили та суб’єкт суспільного розвитку.
- •75. Цінності та їх роль у житті людини і суспільства.
- •76. Проблема спрямованості історичного процесу. Прогрес і його критерії.
- •77. Глобальні проблеми сучасності та головні суспільно-політичні процеси.
- •78. Погляди на майбутнє суспільства. Соціальне прогнозування, його методи та типи.
- •79. Наука як об’єкт філософського дослідження. Етика науки. Свобода наукового пошуку і соціальна відповідальність науковця.
- •80. Особливості методологічного мислення сучасної науки. Стиль мислення та філософія.
- •81. Анатомія науки. Наукові знання і науковий метод, їх структура.
- •82. Основні процедури наукової діяльності. Зв’язок гносеологічного, соціологічного, онтологічного, антропологічного, аксіологічного, методологічного і психологічного аспектів наукового пошуку.
- •83. Загальні принципи та концептуальні засади наукового дослідження, їх філософське підгрунтя.
- •84. Методологічна єдність і багатоманітність сучасної науки. Взаємодія наук як фактор їх розвитку.
- •85. Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція).
- •86. Генезис науки та закономірності її розвитку.
- •87. Основні концепції філософської методології науки (позитивістська, структуралістська, феноменологічна, герменевтична).
- •90. Наукова картина світу і її еволюція.
- •91. Класична, некласична і посткласична науки.
- •96. Функції філософії у науковому пізнанні.
64. Проблема істини у філософії. Концепції істини. Проблема об’єктивності істини та її критеріїв. Істина та правда.
Пізнання - це процес взаємодії об'єкта і суб'єкта, сутністю якого є перетворення предметного змісту у зміст мислення (отримання знань), а кінцевою метою - досягнення істини. Умовою і об'єктивною основою пізнання є супільно-практична діяльність. Теоретико-пізнавальна функція практики полягає в тому, що вона служить основою пізнання (дає матеріал пізнанню, визначає характер його засобів, рівень і особливості відображення дійсності, обумовлює формування об'єкта і суб'єкта), його метою, а також критерієм істинності знань. Практика не лише породжує пізнавальні здібності людей, але й створює ту соціальну атмосферу, що сприяє отриманню знань, їх накопиченню, забезпечує передачу їх інших поколінням.
Істина у суто пізнавальному плані є відповідністю знання дійсності, адекватним відображенням аб'єктивної реальності в свідомості людей. Сутність проблеми істини полягає у можливості отримання об'єктивної істини, тобто такого змісту нашого знання, який не залежить від людини та людства. Іншими словами, це питання проте, чи мають наші знання об'єктивний зміст. Розуміння мислення, пізнавальної діяльносьті як таких, що обумовлені практикою, дає можливість позитивної відповіді на це питання.
Проте потрібно зазначити, що в нашому знанні завжди є певна невідповідність пізнавального образу об'єктивній дійсності. По-перше, це обумовлено нескінченністю самого об'єкту пізнання, по-друге - наявністю в об'єктивному змісті істини суб'єктивної сторони. Істинне знання завжди є знанням певного суб'єкта - індивіда, соціальної групи, людства в цілому.
Істина, за висловом Гегеля, не є відкарбованою монетою, вона не дається в готовому вигляді. Істина є нескінченим процесом наближення до об'єкту, який сам знаходиться в розвитку. Істина як процес є об'єктивною за змістом, але суб'єктивною за своєю формою.
Об'єктивна істина є єдністю абсолютного і відносного. Абсолютна істина означає знання яке претендує на істинність, містить в собі дещо таке. що знайдене на віки. Разом з тим світ є нескінченим і невичерпним, і такими є і його пізнання. Тому будь-яке істинне знання буде уточнюватися, доповнюватися. Відносна сторона істини саме в такій неповноті, неостаточності.
Проблема відповідності знань об'єктивній реальності відома в філософії як проблема істини. В структурі знань є два боки: один залежить від як фізіології людини так і від культури та іст. епохи, мови. Другий залежить від об'єктивної реальності, від специфіки явищ та процесів що відображаються свідомістю. Зміст наших уявлень та знань, які не залежать ні від людини, ні від людства наз. об'єктивною істиною В іст. філософії виділилися два способи відокремлення в наших знання тошо, що не залежить від людини: Платон - істина-знання про вічні, незмінні ідеї. Другий спосіб: чуттєве споглядання, спостереження. Бекон - істина - донька часу", але це означ, що вона залежить від людини, тому Гобс - створив формулу: істина - донька розуму. Кант: виявлення об'єктивного критерію істинності знань - центральне завдання філософії. Об'єктивна істина не є щось застигле, але виступає, як об'єктивний зміст наших знань, що перевіряються на практиці. Спираючись на теорію пізнання: 1)об''єктивний світ змінюється; 2) Змінюються та розвиваються пізнавальні засоби; 3) знання, що виростають на основі практики змінюються та розвиваються, змінюються і об'єктивна істина. Форма вираження об'єктивної істини, яка залежить від конкретних умов назив. відносною істиною. Таким чином весь розвиток людського пізнання, в тому числі і науки, є постійна зміна одних відносних істин іншими, які більш точно чи повно виражають об'єктивну істину. Повне, всебічне знання про якесь явище наз. абсолютною істиною.
Істина завжди конкретна. Істина і неправда або брехня - особливі оцінки, за допомогою яких ми визначаємо чи відповідають знання об'єктивній реальності. Але існують інші соціальнозначимі оцінки: корисні та некорисні знання, причому корисність та істинність незавжди співпадають, необхідно врахувати соціальний та культурний контекст в якому використовуються знання. В першу чергу це відноситься, що торкаються питань світогляду, ідеології, політики і т.д. Оцінка - невід'ємний компонент свідомості, що залежить від суб'єкта, з другого боку залежить від об'єктивних умов. Цінності - характеристика не речі як самої по собі, явищ дійсності, включених прямо або опопсередковано в суспільні відносини, це прояв соціального буття речі, має таким чином суспільну причину. Типи цінностей розрізянють за предметом ціннісного відношення (матеріальні та духовні) та за суб'єктом (індивідуальні, групові). Загальне для них: 1) формуються в конкретно-історичній обстановці, несуть в собі недоліки і позитивне свого часу; 2) обмежені умовами свого існування, з іншого боку закладають основи цінностей майбутнього; 3) взаємопов'язані.