6

1. Рухи планети Земля та їх географічні наслідки.

Ще у ХУІ ст. М. Коперник встановив що Земля рухається навколо Сонця. Орбіта Землі не круг, а еліпс. Окружність еліпса по якій рухається Земля становить 936 млн. 260 тис. км. Точка на орбіті в якій Земля перебуває найближче до Сонця – перигелій. Віддаль від Землі до Сонця в перигелії 147 млн. км. Земля в перигелії перебуває на початку січня. Точка в якій Земля найвіддаленіша від Сонця – афелій. Віддаль в цей час – 152 млн. км. В цьому положенні Земля перебуває у липні. Виходить парадокс, що взимку Земля найближче до Сонця, а літом – найдальше. Видимий річний шлях Сонця, який видно на небесній сфері – екліптика. Вона похила під кутом 23^о27’ до небесного екватора.

Зміна пір року. Земля рухається по орбіті з різною швидкістю, в перигелії вона рухається зі швидкістю 30,3 км/с. Найменша швидкість 29,3 км/с в афелії. Тривалість пір року не залишається постійним, а пояснюється це явищем прицесії. Прицесія – наслідок неоднакового притягання Сонця і Місяця в різних її частинах. Проміжок часу між двома проходженнями сонця через точку весняного рівнодення називається тропічним роком. На відміну від тропічного року зоряний рік = часу повного оберту Землі навколо Сонця. Увесь шлях за рік вона проходить за 365 діб 6 год. 9 хв. 9 с.

Вісь добового обертання Землі нахилена до площини її орбіти під кутом 66,5^о. Вона переміщується в просторі паралельно сама собі, тобто впродовж року вона спрямована у тому самому напрямку («дивиться» північним полюсом на полярну зірку). Це призводить до найважливіших географічних наслідків – зміни пір року, а також тривалості дня і ночі на всіх широтах, окрім екватора.

Якби земна вісь була перпендикулярна до площини орбіти, то день завжди на всіх широтах був би рівним ночі, сонячні промені на екваторі опівдні падали б завжди прямовисно, а з віддаленням від нього до полюсів зменшувався б до 0.

Нахил земної осі до площини орбіти із збереженням її орієнтації в просторі обумовлює різний кут падіння сонячних променів у різні пори року. Це в свою чергу спричиняє відмінності у нагріванні земної поверхні на тих самих широтах, а також зміну тривалості дня і ночі на всіх широтах, окрім екватора.

Тропіки і полярні кола. Двічі на рік сонячні промені опівдні падають прямовисно (сонце перебуває в зеніті) на екваторі, а також низьких (близьких до екватора) широтах. Однак є дві паралелі, на яких явище спостерігається тільки один день у році. Вони називаються тропіками.

22 червня, коли вісь Землі північним кінцем нахилена до сонця, його промені опівдні падають прямовисно на паралелі 23,5^о північної широти, тобто на північному тропіку. Цей день називають днем літнього сонцестояння.

22 грудня північний кінець земної осі відвернутий від сонця. Воно перебуває в зеніті на південному тропіку (23,5^о південної широти). Це день зимового сонцестояння.

Отже, сонце рухається впродовж року між тропіками, і ніколи не буває в зеніті північніше північного і південніше південного тропіків. 21 березня – у день весняного рівнодення і 23 вересня – у день осіннього рівнодення площина, що розділяє освітлену і затемнену частину земної кулі (термінатор), проходить через обидва полюси і поділяє всі паралелі навпіл. Сонячні промені опівдні в зеніті над екватором. Північна і південна півкулі у ці дні освітлені однаково, вони отримують однакову кількість тепла, а день усюди на Землі рівний ночі.

В усі інші дні крім рівнодень на всіх широтах, окрім екватора, день і ніч змінюють свою тривалість впродовж року. Між широтами 66,5^о пн. ш. і 66,5^о пд. ш. протягом доби завжди буває день і ніч. На паралелі 66, 5^о пн. ш. у день літнього сонцестояння сонце не заходить, а зимового – не сходить. Північніше воно може не заходити або сходити впродовж кількох діб, а на північному полюсі – пів року. Таку ніч або день, які тривають одну добу чи більше, називають полярними. А паралель 66,5^о пн. ш., яка розділяє частину півкулі, де впродовж року усі доби мають звичайні, хоч і різної тривалості, ніч і день з тією, де бувають полярні дні і ночі, називають північним полярним колом.

На широтах між полярними колами і полюсами полярні дні і ночі тривають приблизно по три місяці, а решту року, які ближчі до днів рівнодень, спостерігається звичайна зміна дня і ночі впродовж доби. На широтах близьких до полярних кіл улітку спостерігаються білі ночі – смеркання після заходу відразу переходить у світання перед сходом.

Через зміну висоти Сонця над горизонтам змінюються пори року, сезонні ритми природи – зміна температур, вологість повітря, інших метеоелементів, режим водойм…