11. Тектонiчна будова I тектонiчнi структури території України

Найдавнiшi породи, знайденi на 3емлi, маютъ вік 4,6 млрд poків. У межах нашої країни вuявленi гірські породи віком 3,8 млрд poків, які залягаютъ на Українському Кристалiчному щитi.

Територiя України лежить у межах двох великих структур - Схiдноєвроnейської платформи та Алъniйсъко-Гiмалайсъкої складчаcmої областi. У рельєфi першiй вiдповiдає Сxiдноєвроnейсъка рiвнина, а другiй - середнъовисотнi хребти Карпат i Kpuмy з nрuлеглuми рiвнинами.

Однак, цi великi тектонiчнi структури мають значнi вiдмiнностi, а тому у їxнix межах видiляють oкpeмi блоки. У межах Сxiдноєвроnейсъкої платформи видiляютъ Українсъкий кристалiчний щит, Волино-Подiлъсъку плиту, Галицько-Волинську, Днinровсъко-Донецъку i Причорноморську западини, Донецъку складчаcmу споруду i схили Воронезъкого кристалiчного масиву.

Альпiйсько- Гiмалайська складчаста область утворена 100- 25 млн pоків тому iнтенсивними тектонiчними рухами. Процес горотворення тут продовжується i в сучасний перiод. Породи, якi зiм'ятi в складки у ripcь­кому поясi, як правило, осадового походження. Кристалiчний фундамент залягає на глибинах до 15 тис. м. У межах складчастої областi на терито­pii України розрiзняютъ Карnатсъку i Кримську складчастi споруди та Скіфську плиту.

11. Морфоструктурний і морфоскульптурний рельєф України.

До морфоструктур і морфоскульптур на території України відносять гірські форми рельєфу і рівнинні.

На пiвночi країни знаходиться Полiська низовина, що має похил до рiчок Прип'ять i Днiпро. Її середня висота 200 м (лише Словечансько-­Овруцький кряж пiднiмається до 315 м). На Полiськiй низовинi розвинутагуста мережа рiчок. OKpeMi дiлянки мiж рiчками мають nлоеко-хвилясту поверхню з пагорбами i понижениями. На пiвдень Biд Полiськоi низови­ни вздовж лiвого берега Днiпра простяглася Приднiпровська низовина. Її поверхня похилена в 3axiдному i Пiвденно-Захiдному напрямках, абсолютнi висоти змiнюються вiд 140-170 до 90-120 м. В її межах видiля­ється долина Днiпра з крутим правим берегом i декiлькома терасами - налiвому. На сходi долина Днiпра постynово переходить у Полтавську рiвни­ну, що має nлоску й горбисту поверхню з долинами та балками. На пiвднi знаходиться Причорноморська низовина. Її поверхня має абсолютнi висо­ти 120-150 м. Низовина поетynово знижується до Чорного моря. Части­ною Причорноморської низовини є Пiвнiчнокримська рiвнина на Крим­ському niвocтpoвi. Її поверхня поступово знижу€ться до Сиваша. Абсо­лютнi висоти рiвнини не перевишують40 м над рівнем моря. 3 пiвденного-заходу до Укр. Карпат пролягає частина Середньодунайської низо­вини - Закарпатська низовина, яка слабо похилена на пiаденний захiд її абсолютнi висоти - 105-120 м. Поверхню 3акарпаськоiї низовини утворює плоска терасована долина р. Тиси.

У центральнiй частинi України знаходиться мальовнича Приднinровсъка височина, абсолютнi висоти якої складають 280-320 м на пiвночi й до 150-170 м на пiвднi. У її схiднiй частинi видiляються так званi Kaнівськi гори. На південному cxoni розташована Приазовська височина з висотами 100-300 м. Тут поширенi залишки кристалiчних порiд, якi утворюють підвищення, що одержали назву моrил (гора Моrила-Белъмак, 324 М). У західній частинi Украiни розташованi Подiльсъка i Волинсъка височиии, їхня поверхня сильно розчленованi. Абсолютнi висоти - 320-350 м. На Волинській височинi видiляється Мiзоцький кряж, на Подільській окремі масиви-гори: Kpeмeнeцькi гори, Гологори, Опiл­ля, Товтри (Медобори). На Сходi України розтаmована Донецька височи­на. Її середнi висоти складають 175-300 м. Найвища точка, гора Моти­ла-Мечетна (367м). На територiю України заходить своїми niвденнo­-захiдними вiдрогами Середньоруська височина. Її висоти в межах України не перевищують 236 м. Тут луже батато ярiв, балок. 3 niвнiчноro сходу до Українських Карпат прилягає Передкарпатська височина з rycтою мережою річкових долин. Її абсолютнi висоти - 650-800 м. Хотинська височи­на - це хвилясте горбисте пасмо в межирiччi Пруту i Днiстра. 3 пiвден­ного заходу на пiвнiчний cxiд пасмо тягнеться на 50 км. Тут знаходиться найвища точка рiвнинної частини України - гора Берда (515 м).

Українські, або Східні, Карпати є частиною великої Карпатської сис­теми. Це молоді середньовисотнi гори, шо yrворилися пiд час альпiйськоi складчастостi. Iхні висоти коливаються вiд 1200 до 1600 м. Гори склада­ються з декiлькох рiвнобiжних пасм, що простяглися з пiвнiчного заходу на південний cxiд на 270 км. Гiрськi пасма на cxoдi мають назву Зовнiшнix Карпат: Серед них Видiляються гори Бескиди, Горгани i Покутсько-Буко­винські. Центральну частину займають Вододiльно-Верховинськi Карпати, Полонинсько-Чорногорський хребет, Paxiвcькi та Чивчинськi roри. Найвиша частина Українських Карпат - масив Чорногора з кiлькома вершинами (у тому числi Говерлою), щo мають висоти понад 2000 м. В Українськиї Карпатах є зручнi перевали: Ужоцький, Верецький Вишкiвський, Яблуниuький.

Кримськi гори займають пiвдень Кримського niвocтpoвa. Вони про­стягаються з заходу на cxiд на 180 км. Тут видiляються три ripcькi пасма: Головне iз висотами 1200-1500 М, Внутрiшнє - з висотами 400-600 м i 3овнiшнє - з висотами 250-350 м. Схили пасм асиметричнi: пiвденнi ­Kpyтi та стрiмчастi, пiвнiчнi - пологi. Це було спричинено розмиванням м'яких порiд у гiрських нашаруваннях, що складаються з пластiв рiзної твердостi. Головне пасмо найвище у Кримських горах. Вано становить суцiльний ланцюг плоских безлiсих масивiв, що називаються яйлами. Найвища точка Кримських rip - ropa Роман­-Кош (1545 м). Узбережнi схили Головного пасма закiнчуються Пiвденним берегом Криму. Тут поширенi ерозiйнi, зсувнi та вулканiчнi форми рельєфу.