47. Соціально-філософські ідеї Драгоманова.

Основні філософсько-соціологічні погляди М.Драгоманова (1841-1895) викладені у двотомному виданні "Літературно-публіцистичні праці". Драгоманов був переконаний у безмежних можливостях людського розуму і науки пізнати навколишній світ. І хоч людина не відразу, а поступово доходить до пізнання суті певних явищ, хоч наука "не одразу доводить людей до правди, хоч по дорозі дає людям і помилки, а іноді й горе, але тільки пробою та взаємною наукою люди доходять до правди".

Для пізнання суспільного життя Драгоманов використовува соціологічний метод, який передбачав аналіз основних елементів кожного соціального явища, суті розкриття їх зв'язку і взаємодії. Прагнучи до вивчення власного суспільства, вчений досліджував його історичне минуле, а також його здобутки, як фольклор, народну словесність, літературу, науку, релігію, а частково й економічні обставини життя народу. Але при цьому він найбільшої переваги наджавав політиці й культурі (вихованню).

Звертаючись до розвитку супільства, виходив з того що економічна діяльність людей має на меті задоволення їхньої вродженої потреби живлення, обміну речовин.

Але, відзначаючи велике значення економічних факторів у розвитку суспільства, Драгоманов не міг погодитися з тим, що людина має лише цю одну вроджену потребу - живлення.

Характеризуючи соціологічні погляди, слід зважати на те, що основною одиницею суспільства він вважав людську особу. її добробут і щастя були для нього метою поступу. Тому Драгоманов виходив з того, що головною формою "скупчення осіб" є громади й товариства.

48. Філософсько-соціологічні погляди і.Франка. Філософія української ідеї у його творчості.

Філософські і соціально-політичні погляди І.Франка (1856-1916) складалися під впливом нац. духовної культури, марксизму і частково позитивізму. У розумінні історії він відстоює ідею закономірності суспільного поступу й виявляє елементи матеріалістичного осягнення прогресу, зокрема роль економічного життя як одного із чинників еволюції. Разом з тим під впливом теорій Тайлора, Спенсера він спробує у ряді випадків застосувати положення еволюційної теорії Дарвіна до суспільства, хоча й критикує соціал-дарвіністів за редукцію суспільних прогресів до боротьби за існування.

Своєрідним є відношення Франка до соціалістичних ідей: він знаходив їх привабливими, але вказував, що соціалізм не можна зводити лише до економічних чинників, а слід враховувати і духовні фактори людини і спільнот. Тому соціалістичні ідеї слід доповнити християнською духовністю.

Основними рисами світогляду Франка були, по-перше, вірність своєму народові, відданість боротьбі за його соціальне і національне визволення, забезпечення реального народовладдя, надання загально-людських прав і свобод; по-друге, переконаність у тому, що монопольна "зверхня" власність на землю й на фабрики повинна поступитися місцем колективній, громадській власності тих,. чиєю працею ця власність була створена; усунення соціальних і економічних причин відчуження всіх засобів виробництва від тих, хто ними користується, ліквідація соціально-класових привілеїв і досягнення соціально-політичної та правової рівності між людьми незалежно від того, до якого прошарку суспільства вони належать; по-третє, визначення боротьби народних мас як рушійної сили суспільного розвитку.

Загалом можна відзначити, що стрижневою ідеєю філософського та естетичного пошуку Франка є ідея особи, індивідуальності, вільної в громаді, але не вільної від соціуму. Ще в "Каменярах" сформульований погляд на покликання героя - присвятити себе прокладанню народові шляху у щасливе майбутнє; це людина, яка є носієм духу. Розвиток цієї теми зумовлює в подальшому аналіз ідеї "народ і особистість" в різних аспектах: конфлікт громадського і особистого, вірність народу і кара за зраду, готовності віддати життя за щастя народу. Визначаючи спільноти, через які людина здатна реалізувати себе, Франко акцентує увагу на нації. Саме нація, на його думку, становить невід'ємну органічну складову частину історичного процесу.

Щодо укр. нац. ідеї І.Франко застерігав, що "формальний націоналізм" може перерости у реальну політику "однобічно національної держави", великодержавного шовінізму щодо малих народів. "Національна політика повинна засновуватися на усвідомленні фактичних відносин, а не на розпалюванні низьких почуттів та інстинктів".