77. Глобальні проблеми сучасності та головні суспільно-політичні процеси.

До глобальних проблем належать охорона навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча та демографічна проблеми, мирне освоєння космосу і багатств Світового океану, подолання економічного відставання країн, ліквідація небезпечних хвороб, статус людини в сучасному світі і її майбутнє та інші.

Характерною рисою глобальних проблем можна вважати їхній динамізм. Він означає, насамперед, можливість збільшення кількості проблем, що зараховуються до глобальних, а також вірогідність ослаблення чи посилення гостроти однієї з них. Тому важливо вчасно оцінити ті проблеми, які можуть набути глобального характеру, і вчасно виробити реакції суспільства на гострі питання сучасності.

Для розуміння суті і шляхів вирішення глобальних проблем необхідно з'ясувати походження і природу, причини загострення. Напр., історія знає такі приклади: в Греції, Малій Азії та інших місцях люди викорчовували ліси для одержання в такий спосіб орної землі, вони не уявляли, що тим самим поклали початок нинішньому запустінню цих країн, позбавляючи їх центрів нагромадження і збереження вологи. Теж саме відбувалося в Півнчній Італії, де на південному схилі Альпійських гір люди вирубували хвойні ліси і не передбачали, що знищують умови для розвитку місцевого скотарства. Це факти із стародавньої історії, але період НТП нового часу, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, вже дали чимало трагічних прикладів такого типу, хоча б Закарпаття.

Глобальні проблеми мають соціоприродний характер. Вони водночас і природні, і соціальні. Адже соціальні умови розвитку визначають, по-перше, серйозність і глибину глобальних проблем, небезпечність їхнього розвитку для людства, по-друге, зміст підходів, методи і засоби. У системі суч. глобалістики важливе місце посідають проблеми війни і миру. У наш час ядерна війа неприпустима, уній не буде ні переможців, ні переможених. Тому найскладніші проблеми, конфлвкти треба і можна вирішувати тільки політичним шляхом.

Важливо усвідомити, що сьогодні небезпеку для людства становлять не тільки воєнні конфлвкти, застосування сучасної воєнної техніки, а й мирна техніка. Уявлення про екологічну чистоту АЕС давно виявилося міфом. Різниця між воєнною і мирною ядерною технікою лише в тому, що перша знищує все живе швидко, а друга - поступово, але й та й інші неминуче підривають коріння його існування. Велику загрозу природі і людині становлять "кислотні дощі", які виникають в наслілдок викидів в атмосферу різних хімічних сполук. Дедалі гострішого характеру набувають на нашій планеті проблеми "водного голоду" і забезпечення людства мінеральною сировиною та енергією, а також демографічна проблема (демографічний вибух в країнах Африки, Азії і Латинської Америки). До 2025 року населення світу зросте до 3 млрд. чоловік.

Глобальні проблеми сучасності тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені, тому ізольоване вирішення їх практично неможливе.

78. Погляди на майбутнє суспільства. Соціальне прогнозування, його методи та типи.

Проблема майбутнього та його передбачення належить до тих "вічних" тем, інтерес до яких закономірно зростає в міру суспільного прогресу.

Ще в сиву давнину люди намагалися підняти завісу над майбутнім, передбачити власну долю і подальший хід подій у своєму житті, прагнули заздалегідь підготвуватись до зустрічі з майбутнім, більше того, вплинути на нього. Актуальність проблеми прогнозування в наш час зумовлена такими чинниками:

1. Ускладнились процеси розвитку суспільного життя в умовах НТР.

2. Значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності.

3. Зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цінність прогнозів. Ставши надбанням суб'єктів управління і планування, прогнози активно впливають на сьогодення, допомагають запобігти або зводити до мінімуму гнебажані наслідки розвитку тих чи інших процесів у майбутньому.

Прогнозування є процесом отримання знань про майбутнє на грунті спеціальних наукових методів. Соц. прогнозування проводиться як правило, на основі міждисциплінарних досліджень, в процесі інтеграції гуманітарного, технічного знання і природознавства. До основних методів соціального прогнозування належать методи екстраполяції, метод іст. аналогії, ком'ютерного моделювання, метод побудови сценарію майбутнього і методи експертних оцінок. За своїми видами соціальні прогнози бувають пошуковими, нормативними, аналітичними і застерігаючими. Численні моделі нової цивілізації породжують і численні її назви - постіндустріальне суспільство, суспільство третьої хвилі, технотронне, споживацьке. останнім часом все частіше використовується термін "інформаційна цивілізація".

Попри віс соціальні прогнози, теоретичні доводи, емпіричні прояви на питання майбутнього може відповісти історія. Людська думка не може не прагнути згнайти певну логіку, певну упорядкованість історії, тим більше, що певний порядок в історії інтуїтивно розпізнається. Очевидно, що історичний процес не є лише хаосом подій. В ньому можна виділити певні періоди розвитку. Але чи можливо охопити історію в її цілісності, тобто з врахуванням майбктньої перспективи? Жлдне фактичне знання про минуле не дозволяє судити про історію в її цілісності. Іст. наука, напр., не ставить перед собою таке завдання. Про історію людства не можна судити по історії окремих країн, народів, регіонів, навіть епох. Людська історія є принципово незавершеною. Знаходячиь в середині незавершеного процесу, не знаючи його кінця, не маючи іншої системи для порівняння (людство єдине і унікальне), не можна сказати, на якій стадії історії як цілого людства знаходиться. До того ж історичний процес, на відміну від природних явищ, є процесом людської діяльності і творчості, а резульати творчості не можна однозначно передбачити.