81. Зв'язок розвитку науки і техніки з розвитком суспільства

Наука і техніка є досить складними явищами суспільного життя і вони пов'язані з глибинними засадами людського існування. Незважаючи на можливість відносно автономного розвитку технічних умінь, лише тоді розвиток техніки набуває характеру динамічного і стійкого у своїх основах процесу, коли він переплітається і поєднується з розвитком науки та соціальної структури. Те ж саме можна сказати і на адресу науки. Нині можемо констатувати, що вивчення прогресивного поступу суспільства свідчить про внутрішню єдність розвитку науки, техніки і технології. Наука, діставши поштовх для розвитку зі сфери соціального життя та технічної діяльності, нагромаджувала переважно технічні складники інтелектуальних пошуків. Прикладом цього явища є розвиток архітектурного будівництва храмів у Середні віки. Але прямого зв’язку між розвитком науки, техніки і суспільства немає. Техніка, це те, з допомогою чого людина перетворює природу, саму себе і суспільство. Наука має вплив на суспільство через техніку, так як на основі досягнень науки розвивається і техніка. Основні цілі наукових досліджень диктовані вимогами суспільства.

82. Особливості сучасного етапу наукової революції

На думку вчених, наукова революція бере початок у середині 50-х років XX ст. з упровадженням комплексної механізації, з космізацією, появою електронно-обчислювальних машин.

При визначенні сутності наукової революції слід, насамперед, звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі їхнього розвитку. Сучасна техніка і технологія неможливі без втілення в них наукових досягнень. Якщо в минулому наука виступала як самостійна сфера діяльності, незалежна від інших чинників суспільного життя, то з певного часу вона починає входити в тісний зв'язок з іншими сферами діяльності людини.

Сучасний етап наукової революції пов'язаний з бурхливим розвитком мікроелектроніки, інформатики, біотехнології, зі створенням робототехніки, масової комп'ютеризації і т.д. Розвиток виробництва пішов від часткової до повної автоматизації виробничих процесів.

83. Поняття «цивілізація. Основні аспекти співвідношення культури і цивілізації

Поняття «цивілізація» близьке до поняття «культура» і в широкому смислі збігається з ним.

Культура — увесь, за винятком природи, мовно та символічно відтво­рений і «репрезентований» (штучний, позаприродний) світ, що охоплює різ­номанітність видів, засобів і результатів активної творчої діяльності люди­ни, спрямованої на освоєння, пізнання і зміну навколишньої реальності та самої себе.

Цивілізація (лат. civilis — громадянський) — в широкому розумінні — те ж. що й культура; у вужчому — певний рівень розвитку культури, який пе­редбачає наявність державності, письма, техніки тощо. Представники «фі­лософії життя- (Шпенглер) Ц. тлумачили як раціональні здобутки культури (бю­рократію. науку, техніку), що легко передаються від народу до народу і є сві­дченням занепаду культури.

Поняття «культура» характеризує людину, визначає міру її розвитку, способи самовираження в діяльності, творчості, поняття «цивілізація» характеризує соціальне буття самої культури.

Поняття «культура» більше виражає внутрішньо-змістовну сторону людського буття, а поняття «цивілізація» — зовнішньо-формальну.

Не всі породження цивілізації можна розглядати як культурні цінності. В гітлерівській Німеччині при зовнішніх прикметах цивілізації відбувалася глибока культурна деградація. Адже «душогубки» і табори смерті, оснащені газовими камерами для масового знищення людей — це теж «плоди цивілізації». Перебільшуючи до крайності момент відмінності між культурою і цивілізацією, виділяючи і підкреслюючи «зовнішній», «формалізований», «технічний» характер сучасної індустріальної цивілізації, властиву їй тенденцію до стандартизації мислення і поведінки, деякі мислителі кінця XIX— початку XX ст. протиставили одне одному культуру і цивілізацію; остання, на їх думку, виражає деградацію, «омертвіння» культури, поневолення людини. Ця точка зору яскраво виражена німецьким філософом О. Шпенглером (1880—1936), представником «філософіїжиття».