86. Погляди на майбутнє людства. Соціальне прогнозування

Сучасна людина живе у мінливому й динамічному світі. Це актуалізує можливість передбачати не лише безпосередні результати своєї діяльності, а й значно віддаленіші у перспективі. Дослідити шляхи подальшого розвитку й осмислити ознаки нової цивілізації (третього тисячоліття) - це основне завдання соціального прогнозування й передбачення. При цьому виникає чимало проблем, головною з яких є: наскільки і в якій мірі людина може передбачати майбутнє? Якість прогнозування залежить і від того, як далеко ми хочемо заглянути в майбутнє. Здійснити короткотерміновий прогноз на кілька місяців легше ніж довгостроковий на кілька десятків років. В міру віддалення майбутнього, знання про нього стають все менш конкретними й точними. Зростає й невизначеність у передбаченні майбутнього, яка з одного боку, залежить від часових параметрів, а з іншого - від природи соціального розвитку, багатоваріантності історичного процесу, непередбачуваності конкретного ходу й результатів подій. Безпосереднє майбутнє у зародковому стані має місце у нинішньому, як можливість. Соціальне прогнозування немислиме і без застосування методологічного арсеналу дослідження, наукових методів та методик, спеціальних засобів і прийомів дослідження. Дослідники вважають, що сучасний методологічний арсенал дослідження майбутнього становить понад 200 різноманітних методів, методик, засобів і прийомів. Незважаючи на те, що цей перелік не є остаточним, його все ж слід звести до таких типів, як: екстраполяція, історична аналогія, комп'ютерне моделювання, сценарії майбутнього, експертні оцінки та ін. Кожен з них має позитиви і негативи. Вважається, що найнадійнішим методом соціального прогнозування є експертна оцінка.

Щодо соціального передбачення, створення моделей майбутньої цивілізації, то тут виникає тип детермінації, в основі якого лежать фактори людської само детермінації - свідомості, вільного вибору, соціально-культурних пріоритетів тощо. Така цивілізація буде ґрунтуватися на іншій системі культурних цінностей, сповідувати етику толерантності і консенсусу у ставленні до різних культурних традицій і народів, на принципово інших засадах у відношенні до природи, землі. Зросте цілісність і єдність людства, глобалізація життя і діяльності буває супроводжуватися розмаїттям моделей і форм культурного розвитку, його багатоваріантністю. Суспільство егоїстично налаштованих, розрізнених, атомізованих індивідів зміниться на суспільство вільних соціальних спільнот, де людина формуватиме свої зв'язки, виходячи із міркувань вільного вибору, орієнтуючись на власні смаки і потреби. Кардинально зміниться матеріально-технічна база. Технологічною основою будуть принципово нові процеси й об'єкти, які класифікуватимуться як "синергетичні". Можна завбачити, що удосконалюватимуться такі об'єкти Й процеси, які здатні до самостійного розвитку. Це будуть самодостатні системи, комп'ютерні системи, біотехнологічні комплекси, які забезпечуватимуть продукування високоінтелектуальної продукції тощо.