52. Буття як філософська проблема. Основні форми буття.

Предметне поле філософії є відношення “людина-світ”, воно реалізується через категорію буття. Проблема буття відноситься до так званих "вічних питань" філософії (вчення про буття – онтологія), стосується найістотніших параметрів людського життя, а, отже, і світоглядну, людини. Тлумачення залежить від філософської парадигми, в античності – космоцентризм, середньовіччя – теоцентризм, Відродження – антропоцентризм, Новий час – раціоцентризм, в залежності до чого зводилось буття – Космос, Бог, розум, людина. Так, Парменід вважав, що справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостерігаються у ньому є небуття і омана. Геракліт започатковує іншу, прямо протилежну традицію у тлумаченні буття: стабільного, стійкого буття зовсім нема, сутність буття у вічному становленні, в єдності буття і небуття. Сьогодні це проблемне питання, не визначене чітко. Що таке буття? – це є стрижень людського мислення, історії (був, буденщина). Бути – значить існувати. Тут зустріч. З категорією “світ” по відношенню до людини (природа, суспільство, сама людина). Поняття буття фіксує, що все, що існує виступає як сукупна реальність, все в світі взаємопов’язано і фіксуємо єдність багатоманітного світу. Категорія буття об’єднує все, що існує в світі, але не просто все, а існує об”єктивна реальність. Буття – це єдність загального і особливого. Виділ. 4 форми буття: 1.Буття людини – виступає як частина природи, представник роду людського –гомосапієнс, соціальна істота (продукт соціального розв.) 2. Форма – буття природи ,має 2 виміри: Буття першої природи (або незайманої), існує незалежно вад людини, 2. Предметний світ олюдненої природи.3. форма –це буття духового чи ідеального, має 2 виміри: буття суб”єктивізованого духовного (ілюзії, думки)і буття суб”єктивізованого духовного (націон ідея, політика, релігія, мораль).4. Буття соціального Є декілька вимірів: буття с-ва як такого (людськості), буття соціумів (груп, етносів), соціальне буття людини (соц.статус, професія).

Сучасна філософія тлумачить буття як таку категорію, яка охоплює все існуюче: як матеріальні, так і духовні феномени. Буття не ототожнюється і не зводиться лише до матеріальних утворень, а включає у себе й світ людського духу, всі духовні явища, котрі за своєю суттю є ідеальними. Свідомість є теж формою буття, але ідеальною формою. Разом з тим варто пам'ятати, що буття не є чимось аморфним, а завжди має певну структуру, воно структуроване. Внаслідок цього можна виділити різні форми буття, які є відносно самостійними: буття природи, буття людини, буття суспільства, буття ідеального. Кожна із сті. Однак в основі всіх форм буття лежить буття природи, без якозазначених форм буття має свої специфічні характеристики і закономірного неможливе існування ні людини, ні суспільства.

53. Філософський аспект проблеми походження людини. Концепції антропосоціогенезу (натуралістична, релігійна, трудова). Біологічне та соціальне в людині.

Сьогодні спостерігається антропологічна переорієнтація. Сьогодні інтерес змістився в бік людини. Цивілізація ставить під загрозу людське життя. Не випадково, починаючи з античності, людина була предметом філософування (Протагор “людина – міра всіх речей”, середньовіччя – людина як подоба божа, Відродження - як творець, Новий Час – “людина-машина”, Німецька класична філ.: Феєрбах “людина як чуттєва”, Кант пит.: Що таке людина? В некласичній філ. людина трактується не як чуттєве, а як воля (Ніцше), переживання, інтуїція (Фрейд). Вихідним пунктом вирішення антропологічної проблеми є питання про те, що ж вважати суто людським в людині. Історія людської думки налічує безліч варіантів постановки та розв'язання проблеми сутності і походження людини.

Одним з таких варіантів є так звані натуралістичні концепції, домінуючою рисою яких є уявлення про людину як переважно природну істоту, чиї життя і поведінка, індивідуальні і суспільні якості, духовні властивості обумовлені біологічними чинниками. До таких концепцій відносяться соціобіологія, соціал-дарвінізм (людина як продукт еволюції), евгеніка, теорія Мальтуса, фрейдизм тощо. Натуралістичний підхід виключає з характеристики людини все надприроднє, зводить людину до матеріального, фізичного (антична філософія, Новий Час, Тейярдизм, сучасний персоналізм).

Та біологічними чинниками неможливо пояснити духовність людини, совість, моральність та ін. На відміну від біологізаторських теорій, релігійні концепції підкреслюють надприродний характер людського буття, принципову нередукованість людини лише до природної істоти. Вони проголошують первинність індивідуального "Я" як духовного стрижня особистості.

Але є питання, що зумовило розвиток людини в процесі еволюції? З’явилась трудова конц. (амер. Морган і Франклін, розвинув Енгельс) Праця відрізняє людину від ін. видів тваринного світу., але не просто праця (напр., мураха робить мурашник), а йдеться про виготовлення знарядь праці, які стоять між людиною і природою. Виникає суперечність, що передує: праця людині, чи людина праці. Чи праця свідома? Висновок вчені виявили залишки істот, які виготовляли знаряддя праці, але ознаки соіальності не виявили. Проф. Горак склала триєдність: інстинктивне, стадний спосіб життя, високий рівень біології Це зумовило появу нової триєдності на соціальному рівні: людська праця, соціальність (сусп. спосіб життя), свідомість.

Марксизмові належить трудова теорія походження людини, яка аналізує механізм трансформації біологічного в соціальне. Трудова теорія поєднала процес походження людини (антропогенез) з процесом виникнення суспільства (соціогенез). Сутність антропосоціогенезу полягає в появі нового ступеня еволюції, який є діалектичним запереченням біологічної еволюції. Замість пасивного пристосування організму до навколишнього середовища, виникає новий спосіб життєдіяльності - соціальна практика. Поряд з працею (активним перетворенням і освоєнням природи), основними чинниками виникнення людини є соціальність (суспільний характер життєдіяльності), здатність до мовного спілкування, поява свідомості (усвідомленого і доцільного характеру діяльності).

Концепція Тейяр де Шардена – поєднав теорію еволюції з релігійною концепцією. Світ в свому розвитку проходить 4 стадії: 1. перед життя (літосфера), 2. Життя (біосфера). 3. стадія людина (ноосфера), 4. Наджиття, яке наступить після другого прешестя Христа.

Сучасна філософська і наукова думка не відкидає ідею еволюції щодо походження людини, еволюційна теорія доповнюється концепцією про спільну еволюцію космосу, біосфери і людського суспільства. Згідно з концепцією космічного походжння людини, поява людини не є випадковим наслідком. Виникнення соціальної форми матерії є загальною тенденцією космічної еволюції.

54. Природний вимір світу. Поняття природи. Проблема життя. Взаємовідношення суспільства і природи. Екологічна проблема та шляхи її вирішення.

Однією з форм буття є буття природи. Проблема природного виміру світу має філософську природу. Не можна осмислити буття в його цілісності без розгляду природи.

Поняття "природа" в наукові літературі вживається у двох значеннях. У широкому розумінні слово природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів, тобто є синонімом Всесвіту. У вузькому розумінні природа - це частина світу, яка, умовно кажучи, протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві.

Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і суспільство утворюють систему "суспільство-природа", яка функціонує відтоді, відколи з'явилася з властивими їй практичним способом ставлення до природи. Система "суспільство - природа" передбачає пізнання людиною природи, її використання і перетворення. Свою цілісність ця система могла зберегти при одночасному цілеспрямованому розвитку обох елементів - природа і суспільство.

Види відношень людина-природа :

1. природа для людини одна з матеріальних умов її існування.

2. природа для людини має пізнавальне значення: відношення до природи виступає її пізнанням.

3. оціночне відношення людини до природи: людина шукає в природі еталони і насолоджується природою.

4. відношення як захист природи, екологічне ставлення до природи.

Людство вступило в епоху науково-технічної революції, що посилило антропогенний вплив на природу. Цей вплив має суперечливий характер. У ньому переплітаються позитивні й негативні явища. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, раціональному користуванню природних ресурсів. З іншого - забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія грунтів, випадають кислотні дощі, погіршується стан здоров'я людей тощо. Терміново слід розробити нову концепцію розвитку народного господарства, обмеживши до розумних обсягів розвиток добувних, енерго-, ресурсо- та водоємких виробництв. Визначити розумну потребу виробництва чавуну, сталі та хімічної продукції. Також ліквідація аварії на ЧАЕС потребує значних матеріальних фінансових ресурсів.

Екологічна ситуація в Україні з метою її оздоровлення потребує мобілізації зусиль усіх урядових і неурядових організацій, вчених, виробничників, господарських і контролюючих органів, громадськості.