10. Реймське євангеліє

Реймське євангеліє є маловідомим книжковим раритетом, ство­реним в Україні в першій половині XI століття і тоді ж назавжди вивезеним за її межі. Проте ми маємо не стільки шкодувати за ним, скільки пишатися, адже ця книга стала, як це не дивно звучить, однією з найцінніших духовних реліквій французького народу. Ця книга за кордоном більше відома в контексті історії Франції, але вона має безпосереднє відношення і до історії України, адже пов'язана з іменами Ярослава Мудрого і його доньки Анни.

За радянських часів на екранах кінотеатрів відбувся показ фільму «Анна Ярославна — королева Франції», в якому увагу ба­гатьох глядачів привернув один епізод: після урочистого прийому в Софії Київській високого посольства з Франції Ярослав Мудрий дає останні розпорядження щодо посагу своїй наймолодшій доньці Анні, яка має виїжджати до цієї країни як майбутня дружина фран­цузького наслідника престолу. Найдорожчим подарунком Анні Ярослав Мудрий визначив Євангеліє, нещодавно написане для ве­ликокняжої бібліотеки давньоукраїнською мовою і оздоблене позо­лотою. Цей епізод з фільму є достовірним історичним фактом, який згодом цікаво й неоднозначно інтерпретували зарубіжні історики.

Анна Ярославна привезла батьків дарунок до невідомої їй Фран­ції 1050 року. Як засвідчують дослідники, це Євангеліє було напи­сане в Києві спеціально для Анни, на що вказує її ім'я, зазначене в самому рукописі. І кирилиця, якою було написано книгу, нага­дувала доньці Ярослава Мудрого про її далеку Батьківщину. Став­ши незабаром королевою Франції, вона й присягалася саме на цій книзі. Можливо, це з її легкої руки, в момент коронації покладеної на сторінки батькової книги, стало традицією французьких коро­лів присягати на вірність своєму народові на привезеному з Києва Євангелії.

Після смерті Анни Євангеліє якийсь час зберігалося в королів­ських палатах. Але сталося так, що майбутній король Чехії Карл IV вивіз цю реліквію до Праги, щоб прислужилася вона чеському народові, і подарував одному з празьких монастирів.

Незабаром книгу переписали, додавши чеський варіант, і вона знову опинилася у Франції, у місті Реймсі (звідси вона дістала іншу назву — Реймське Євангеліє), та 1793 року знову зникла. Зна­йшли її лише після завершення революції. Відтоді реліквія вже назавжди оселилася в Реймській бібліотеці.

Переконливим аргументом, що засвідчує українське походжен­ня цієї унікальної книги, є кольори ініціалів, заголовних літер і різноманітних заставок, якими завжди славилися київські руко­писи. Напевне, не помиляються ті дослідники, які вважають, що саме в ці художні деталі майстри вкладали особливості світосприй­няття й мислення свого народу, його своєрідний національний код. Кольори, використані в оформленні Реймського євангелія,— сині, жовті і малинові — були на прапорах Київської держави, а згодом і козацької України.

Багато народів «привласнювали» собі це Євангеліє: і чехи, і сло­ваки, і греки, і росіяни. Навіть серед самих українців, як і в інших принципових питаннях вітчизняної історії, теж досі немає одно­стайної думки щодо історії цієї літературної пам'ятки.