33. Ранній автопортрет шевченка

За своє творче життя Шевченко створив понад тридцять авто­портретів: від романтичного юнака (1840 р.) до збагаченої досвідом людини, яка прожила нелегке життя (1861 р.).

Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом до художньої твор­чості Шевченка.

Тарас Григорович став учнем Петербурзької академії мистецтв через місяць після викупу з кріпацтва, у травні 1838 року. Рада Академії розглянула малюнки Шевченка та зарахувала обдарова­ного юнака одразу до четвертого класу (всього академічних класів було шість). В Академії Шевченко систематично займався самоос­вітою, багато читав і плідно працював, навіть випередивши ака­демічну програму. За екзаменаційні роботи він три роки поспіль здобував срібні медалі. До того ж юний художник складав вірші і 1840 року видав свою першу збірку — «Кобзар». Це був період духовного й творчого піднесення.

Саме тоді Тарас Шевченко розпочав роботу над автопортретом до свого дня народження. На автопортреті ми бачимо зосередже­не обличчя юнака, в якому замріяність поєднується з тривогою, бадьорість — із легкою втомою, добросердечність — із сумом. За допомогою світла і тіні Шевченко виділяє те, на що передусім має звернути увагу глядач. Яскраво освітлене чоло поета, очі, сховані в тіні, дивляться проникливо, спостережливо, з якимось невислов- леним запитанням. Округле, без жодної зморшки обличчя два- дцятишестирічного юнака, припухлі рожеві вуста, ідеально чисте чоло — і раптом цей погляд, цей трагічний злам брів... В очах від­билося нелегке життя сироти-кріпака, сповнене поневірянь і при­нижень. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили до­рослим, який інтуїтивно передчуває своє нелегке майбутнє.

Ранній автопортрет є окрасою експозиції Державного музею Тараса Григоровича Шевченка в Києві, де зберігаються всі відомі оригінальні малярські та графічні роботи митця.

34. Справжній учений

Познайомитися з Франком було легко. Мене він зустрів відразу як свого звичайного знайомого, пригостив чаєм. У розмові він ні­коли не нав'язував своїх переконань іншому, не любив проголошу­вати свої ідеї, а якщо агітував, то тільки книжками.

Франко був надзвичайно працьовитим: читав книжки, робив нотатки, писав прозові й поетичні твори та наукові статті. На­віть при гостях він продовжував працювати, розмовляючи. Цим можна пояснити таку велику кількість написаних ним творів, і широкі його знання. Він читав майже всіх авторів в оригіналі, хоча і вивчав іноземні мови самотужки зі словником і грамати­ками. Іван Якович мав унікальну пам'ять, завдяки їй та великій працьовитості, набув надзвичайно широких знань. Своїми зна­ннями він ніколи не хизувався, їх можна було виявити мимо­хідь, принагідно. Я часто мав таку нагоду. Наприклад, перед іспитом із французької мови я ретельно опрацював добу роман­тизму й поезію Шатобріана, але Франко розповів мені на цю тему набагато більше й докладніше, ніж я написав, спеціально готуючись до іспиту. Іван Якович знав релігію краще, ніж про­фесори теології, а літературу, природничі науки та історію ліпше за деяких учителів тих наук. Взагалі, він мав широкі всебічні знання не як дилетант, а як справжній учений.

Книжки і рибальство були його головними захопленнями в жит­ті. Він зібрав гарну бібліотеку цінних наукових творів, адже не всі потрібні матеріали міг знайти в громадських бібліотеках. Навіть коли грошей не вистачало на прожиток, Франко все ж знаходив їх на книжки. Він не палив, не пив, не грав у карти, не займався спортом, а тільки зрідка відривався від роботи заради рибальства. Це був його єдиний відпочинок. Іван Якович інколи вибирався до невеликої річки чи ставка й вишукував місця, де сиділа риба. Франко прекрасно знав різні породи риб та їх звички, добре розу­мівся на тому, у яку пору найлегше зловити рибу, але вона цікави­ла його тільки доти, доки він її не зловив.