9. Першоджерела історичної пам'яті

Було літо 1113 року. У вузьке віконце келії проник теплий ві­терець, приласкав стомлені повіки ченця, погрався його довгою бо­родою. Але чернець не помітив цього, як не помічав і спливу часу: його серце заполонила історія. День за днем, місяць за місяцем, рік за роком сивий чернець Києво-Печерського монастиря Нестор описував минувшину. Він переривався тільки для короткого сну і мізерної трапези, щоб опісля продовжити кропітку роботу: опис подій від всесвітнього потопу до сьогодення.

Невблаганні літа зігнули спину, посріблили волосся, висна­жили колись здорове й сильне тіло. Довге сидіння за столом і скромний харч (хліб, овочі й вода) позначилися на здоров'ї: слабнуло серце, зросталися суглоби. Та Нестор зневажав плоть, його прагненням було завершити літопис. Єдиним зв'язком із зо­внішнім світом був молодий монах, який приносив йому хліб і воду і розказував новини. Невтішними були оповідки, вони свідчили про те, що влада, гординя і багатство нівечать душі людей; скрізь смута, чвари і неспокій. І дуже важлива подія: на великокняжому київському престолі новий князь — Володимир Мономах.

«Повість минулих літ» Нестора стала фундаментом вивчення історії нашого народу. Проте автор, мабуть, не до кінця усвідом­лював, який неоціненний дар зробив він прийдешнім поколінням! Відомо чимало інших тогочасних літописів (згадаймо, що за часів Ярослава Мудрого було укладено літописне зведення), але жоден з них не був таким універсальним, послідовним, як «Повість ми­нулих літ».

Історик і письменник, Нестор розповів про східних слов'ян і заселені ними землі. Із ретельністю змалював Подніпров'я, зо­крема подорож по Дніпру апостола Андрія і вподобання ним гір, на яких згодом виник Київ. Саме як історик використав Нестор у своїй роботі джерела про ранні слов'янські племена, про за­снування Києва і утворення могутньої східноєвропейської дер­жави Київської Русі. Він не був захисником князівської влади і критично описував багатьох князів. При цьому схвалював ді­яльність, передусім пов'язану зі служінням батьківщині, і засно­вника Києва КНЯЗЯ Кия, і князів Аскольда і Діра, Володимира і Ярослава, княгиню Ольгу. Нестор переконаний, що кожен пра­витель має бути патріотом і миротворцем. Він дуже цінив дипло­матичність монарха, його вміння миритися з ворожою країною. Це літописець показав на прикладі князя Олега, який уклав договори між Київською Руссю і Візантією. Цінував літописець і вміння примирити князів, відвернути шляхом переговорів як міжусобну ворожнечу, так і вторгнення ворожих племен на те­риторію держави.

Киянин Нестор створив літописну пам'ятку, що назавжди стала прикладом патріотизму і поваги до інших народів. Автор прагнув, щоб його хроніка дала змогу читачам не тільки поринути в мину­ле, а й почерпнути з історії урок на майбутнє.

«Повість минулих літ» сприяла становленню історичної науки в Україні, Росії й Білорусії. її добре знали в країнах Заходу. В пері­од з XIV до XVIII століття було зроблено понад двісті копій літопису з незначними переробками й доповненнями. Це був один з найпо­вніших літописів Київської Русі, інтерес до якого привертав увагу і до його автора. А ченці Києво-Печерської лаври з покоління в по­коління передавали пам'ять про літописця Нестора — визначного діяча Київської Русі.