37. Проза михайла коцюбинського

Михайло Михайлович Коцюбинський народився у Вінниці в сім'ї дрібного чиновника 17 вересня 1764 року. Він написав бага­то новел, оповідань, повістей, своєю самобутньою творчістю високо підніс престиж українського художнього слова. В одному з листів до Івана Франка Коцюбинський писав, що український інтелігент­ний читач, вихований на кращих зразках європейської літерату­ри, має право сподіватись на достовірне змалювання різних сторін життя в рідній літературі. Письменник мав бажання бачити у тво­рах своїх земляків філософські, соціальні, психологічні та істо­ричні теми. Саме виходячи з цих нових творчих засад, працював письменник протягом свого короткого життя. Власне ідейне та ес­тетичне кредо він висловив у численних художніх творах.

Справжньою окрасою світової літератури початку XX століття стала його повість «ГаЬа Мог^апа». Цей твір невеликий за обсягом, але винятково багатий за змістом та актуальністю порушених со­ціальних питань. «ГаЬа Мог§апа» — це епопея боротьби україн­ського селянства за землю і волю. Коцюбинський по-новаторськи підійшов до реалізації теми, відбору й узагальнення життєвого матеріалу. Гармонія змісту і художньої форми забезпечили цьо­му твору одне з найвизначніших місць серед творів про шукання людьми шляхів до кращого майбутнього.

Повість «Тіні забутих предків» вирізняється серед останніх творів Коцюбинського. Вона була написана внаслідок глибокого захоплення письменника Гуцульщиною і стала величним гімном поетичному світу життя карпатських горян. Коцюбинський зу­мів розкрити долю головних героїв та історію їх високого кохання в органічному зв'язку з неповторною карпатською природою та са­мобутніми старовинними легендами гуцулів.

Помер письменник 25 квітня 1913 року, похований у Чернігові.

38. Поетична майстерність максима рильського

Максим Рильський написав десять книг чудових ліричних по­езій і ліро-епічних творів, декілька книг перекладів. Уже в першій збірці поезій п'ятнадцятирічний Рильський виявив свою найголо­внішу рису як поета: писати ясно, лаконічно й водночас мудро та глибоко за змістом. Рильський був великим майстром сонета, що вимагало лаконічності, стислості думки й слова. З молодих років і до останніх днів життя Максим Тадейович був захоплений твор­чістю великих поетів минулого. Він мав неперевершений хист ім­провізатора; грі на роялі його навчив славетний композитор Ми­кола Лисенко.

Через усю творчість поет проніс ясність світовідчуття, захо­плення радістю життя. Він завжди насамперед вслухався в порухи людської душі, в глибини людських переживань. Поетичне слово Рильського насичене енергією, філософською думкою, має кла­сичну й гармонійно виважену форму. Максим Тадейович завжди був вірним поетичній класичній традиції. Навіть в ЗО—50-ті роки, коли поет був змушений зрадити своєму творчому кредо та писати офіціозні поезії, Рильському вдавалося створювати справжні ше­деври, які навічно залишають його серед видатних українських поетів.

Поезія Максима Рильського надзвичайно пісенна та мелодійна, він використовував найскладніші форми вірша. Сонети Рильсько­го відрізняються особливою майстерністю, у них він немов відшлі­фовував свій поетичний талант. Все творче життя видатного поета позначене прагненням до всесвітньої культури, мудрості народу та гармонії слова.

Максим Рильський був душею й совістю свого народу. Він був не просто поетом, а мислителем, філософом, мудрецем і працелю­бом, що бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї батьківщини. Тому він, осягнувши вершини світової культури, заповів нащад­кам: «Як парость виноградної лози, плекайте мову».