6. Символ щедрого таланту

В історії науки небагато імен, які були б відомі всьому світові, кожній освіченій людині. Перша у світі жінка, яка була професо­ром і академіком, видатним математиком, механіком і астроно­мом, а також здібною письменницею,— Софія Василівна Ковалев- ська є символом неабиякого таланту і яскравого характеру.

З дитинства Софійка мріяла про долю поетеси: писала вірші і навіть мала задуми кількох великих поем. В підлітковому віці талановита й наполеглива дівчина зробила кілька математич­них відкриттів. У двадцять років, під час вивчення геометрії, власним, відмінним від класичного шляхом Софія вивела чис­ло пі — співвідношення між довжиною кола і його діаметром. А два роки по тому, коли їй до рук випадково потрапив підруч­ник з фізики, вона самотужки розібралася в тригонометричних формулах.

За тих часів жоден вищий навчальний заклад царської Росії не приймав на навчання жінок. Здобути вищу освіту можна було тільки в закордонному університеті, для чого необхідний був пас­порт, отримати який дівчина могла тільки з дозволу батьків або взявши шлюб. Оскільки батьки не поділяли запальної мрії дивчи- ни про закордонне навчання, Софії довелося фіктивно одружитися з Володимиром Ковалевським, молодим ученим-зоологом. Цьому шлюбові судилося стати щасливим.

Молоде подружжя переїхало до Німеччини, де Софія мала змогу вивчати математику. Дуже скоро вона стала улюбленою ученицею одного з математичних світил, відомого на весь світ. Дівчина ви­конала три роботи, котрі викликали великий резонанс у наукових колах. І ось небувалий в історії європейської науки випадок: 24- річній Софії Ковалевській на основі цих робіт заочно присуджено ступінь доктора філософії і математики!

Софія Ковалевська прагнула практичного застосування своїх знань, проте ні науковий ступінь, ні визнання її заслуг, ні сприян­ня видатних учених, навіть особиста енергія не допомогли їй одер­жати дозвіл на викладання. Тож Софія Василівна повернулася до Росії та відійшла від наукової роботи.

Проте коло інтересів Софії Ковалевської залишалося надзви­чайно широким. Її цікавили і мистецтво, і література. Крім того вона жваво займалася публіцистичною діяльністю.

Коли трагічно загинув її чоловік, Ковалевська пристала на про­позицію працювати приват-доцентом у щойно відкритому Сток­гольмському університеті. У цей період розквітла наукова й літе­ратурна діяльність Софії Василівни.

З'явилася і літературна перлина — автобіографічні нотатки «Спогади дитинства», просякнуті неабиякою, іноді навіть суворою до себе й оточуючих правдивістю і водночас глибоким ліризмом і сповнені влучних алегорій, тонких спостережень. Нотатки при­несли авторці загальне визнання. Та все ж головною її цариною залишалася математика. Лекції в Стокгольмському університеті, які Ковалевська читала німецькою і швецькою мовами, були дуже популярними. Видавала вона і науковий журнал. Софія Василів­на дуже полюбилася шведській інтелігенції, її ласкаво називали «наш професор Соня».

Тоді ж Софію Василівну першою із жінок було обрано членом- кореспондентом Петербурзької академії наук. Проте вона так і не одержала права викладати у вищих навчальних закладах Росії.