55. Тварини україни, що зникли

За княжої доби в лісах і степах було дуже багато різних тварин. З оповідань князя Мономаха знаємо, що він полював на турів. За розмірами дикий бик тур перевершував домашнього. У довжину він сягав трьох метрів, у висоту — майже два, важив від 800 кг до тонни. Шерсть тур мав чорно-брунатну. Уздовж лінії хребта прохо­дило світле пасмо, а на голові була рудувата кучерява гривка.

Мав тур великі, розлогі, вигнуті роги, які сягали майже 80 см завдовжки.

Водилися тури переважно в мішаних лісах, особливо у вологих і заболочених місцинах. Археологи знайшли рештки турів на київ­ській Оболоні. Спочатку тури жили й у лісостепах та степах. Літопи­си зазначають, що стадом турів верховодила стара туриця. Бички- доростки збивалися в окремі стада. А старі бики були самітниками.

Тривалість життя тура становила у середньому п'ятнадцять ро­ків, звісно, якщо його ніхто не вполював.

Сім-вісім тисяч років тому люди взялися за одомашнення турів. Уся велика рогата худоба походить від них. В околицях Умані, ще в XIX столітті говорили, коли гнали волів до води, що йдуть «на­пувати турів».

Тур був особливо бажаною здобиччю для людини, хоч уполюва­ти його було справою нелегкою. І настільки, що це прирівнювалося до військових подвигів. А м'ясом одного тура можна було нагоду­вати цілу князівську дружину.

Полювання скорочували поголів'я турів. Та справжньою за­грозою для цих тварин стало винищення лісів задля збільшення оброблюваної землі. Турам просто забракло місця для життя.

З плином часу про тура стали забувати навіть у тих краях, де він водився найдовше.

На заході Європи тура плутали із зубром, а на сході згадки про нього залишилися лише в назвах сіл, рік та урочищ. Села Тур, Ту- рички, містечко Турійськ, річка Турія — це все, що залишилося на нашій землі від грізного дикого бика, який кілька сотень років господарював у лісах та степах.

Але на цьому історія тура не закінчилась. Вона набула неспо­діваного продовження у 20-30-х роках минулого століття. У Ні­меччині брати Геки, палкі прихильники нацизму, узялися за відтворення турів. У зоопарках Мюнхена та Берліна вони почали схрещувати ті породи великої рогатої худоби, які начебто зберегли найбільше рис дикого бика. Однак ані розміру тура, ані величини його рогів, які так яскраво змальовано в давніх описах, досягнути не вдалося.

У науковому світі до цих експериментів поставилися доволі скептично. Виведену двома братами породу називають «новий тур», а частіше просто «корова Гека». Сьогодні побачити її можна в дея­ких європейських заповідниках. А у Франції навіть існує «Ферма турів», де розводять цих тварин і показують наївним відвідувачам. Наівним, бо справжні тури вже давно вимерли.

56. «Вода... Ти саме життя»

Нині всі знають, що без води життя неможливе. Це — найцінні­ший «мінерал життя», на долю якого припадає до 90 відсотків бу­дови організму. Вода забезпечує фізіологічні, біохімічні та хімічні процеси в усіх живих організмах на Землі.

Без води не можуть функціонувати ні промисловість, ні сіль­ське господарство. Але вода має відповідати належній якості. Вона має кліматичне, геологічне, енергетичне, санітарно-гігієнічне, лі­кувальне значення.

Кожне джеро є невтомним трудівником Землі, озеленяючи та вічно омоложуючи луки, поля й ліси. Не випадково говорять, що краплинка води дорожча за діамант.

На жаль вичерпуються не тільки корисні копалини, але й ре­сурси питної води. Здається, що запаси прісної води постійно по­новлюються, але це зовсім не так. Дефіцит прісної води — одна з глобальних проблем сьогодення. Сучасна цивілізація використо­вує її дуже неощадливо. До того ж на початку XX століття на Зем­лі жило близько півтора мільярда людей, а нині їх більше шести мільярдів. Навіть важко собі уявити кількість щоденно спожитої води. Господарювання людства щодо користування водними ресур­сами також не є раціональним.

Ресурси прісної води розподілені на земній поверхні та в над­рах Землі дуже нерівномірно. В одній частині земної кулі люди страждають від повені, а в іншій — від посухи. Вирішення проблеми дефіциту прісної води потребує численних наукових розробок у багатьох галузях науки. За прогнозами, до 2025 року майже половина населення Землі страждатиме від нестачі пріс­ної води, що призведе до масової міграції. Через це держави, які матимуть запас прісної води, змушені будуть вирішувати складну проблему, пов'язану із великим потоком біженців від водяного дефіциту. Торгувати водою на світовому ринку, як сьо­годні торгують нафтою, нереально через великі обсяги спожи­вання прісної води.

Учені прогнозують, що незабаром прискорено розвиватимуться водозберігальні та водоохоронні технології.

Треба зрозуміти, що вода — то великий дар, і наше ставлення до неї має стати належним.