16. Шлях до гармонійної особистості

Віддавна греки ідеалізували сукупність чеснот — арете. Її зміст відбивав певний історичний період і мінявся разом зі зміною по­колінь. Так, у давнину разом із мужністю, розумом і красою визнавалися сила, спритність, витривалість, а також розсудли­вість і ввічливість. Людську сутність греки розуміли як поєднання добра і зла, а людські дії були результатом постійного вибору між ними. Через прагнення до духовної близькості й потяг до людсько­го спілкування поціновувалася еллінами й така людська якість, як уміння подобатися (малася на увазі здатність людини виявляти свої позитивні риси).

Упродовж усієї давньогрецької історії навколо арете точи­лися постійні суперечки: одні вважали, що її успадковували лише аристократи, інші вбачали в ній результат наполегливо­го самовдосконалення. Зрештою цю здатність звели до чотирьох складників, урівноваживши в такий спосіб мужність, мудрість, справедливість і розсудливість. Підґрунтям арете став ідеал до­сконалої людини.

Відомо, що давньогрецька культура була спрямована на фор­мування досконалої людини, і важливу роль відводили спорту. Змалечку дітей навчали не лише грамоти, музики, а й гімнасти­ки. Найрізноманітніші змагання, найважливішими з-поміж яких були Олімпійські ігри, були справжнім святом краси й мужності. Доступу до кола учасників у змаганнях тривалий час не мали раби та іноземці. Еллінські аристократи шанували не лише красу й фі­зичні можливості тіла, а й їх обов'язкове сполучення з моральни­ми чеснотами.

Зі спортом тісно була пов'язана медицина, якій у пошуках до­сконалості відводили неабияку роль. Поважалася перемога над са­мим собою, фізичним вправам приписували цілющі властивості. Взірцем неабиякої витримки, сили волі й мужності були ті елліни, які досягли спортивних успіхів, подолавши тяжку хворобу і ви­кликану нею духовну кризу. За участі цих спортсменів було розро­блено систему лікувальних вправ, яка стала окремою галуззю дав­ньогрецької медицини. Поєднання досягнень спорту й медицини були скеровані на забезпечення максимальної тривалості актив­ного життя людини. У У-ІУ ст. до н. е. на острові Кос заснували медичну школу, керував якою славетний Гіппократ. Ним же були закладені основи клінічної медицини. Громадяни Давньої Греції своїм важливим суспільним обов'язком вважали піклування про здоров'я, а нехтування ним засуджували.

Греки були переконані, що людина має гармонійно поєднува­ти духовне й тілесне, невпинно й наполегливо вдосконалювати себе. Це було відчутно в усіх аспектах життя елліна, навіть у та­кій інтимній справі, як шлюб. Побратися греки могли виключно на підставі кохання, усвідомлюючи суспільну значущість зробле­ного кроку, що було запорукою міцності подружнього життя. Результатом шлюбу було примноження числа громадян, яким батьки передавали естафету вірного служіння державі. Важли­ву роль у виборі пари відігравали батьки, при цьому почуття нареченої обов'язково враховувалися. Весілля відбувалося тільки після з'ясування всіх деталей шлюбної угоди, а витрати на нього не мали бути вищими за матеріальні можливості обох сторін. До нежонатих греки ставилися негативно, що виражалося в подат­ку на безшлюбність і великих штрафах. їх засуджували навіть у побутовому спілкуванні.