47. «Вагнерівська примадонна» XX століття

Образ Соломії Крушельницької став уособленням жіночої вро­ди, великого таланту і рідкісного голосу. Голосу, що вражав, по­лонив, бентежив... Якось почувши цей голос, його вже неможливо було забути.

Соломія народилася 1872 року на Тернопільщині в сім'ї священи­ка. З дитинства у дівчинки виявилися неабиякі здібності до музики. Вона навчалася грати на фортепіано, виступала в хорі. Батько під­тримав потяг дочки до співу, тому позичив грошей і відправив її на­вчатися до Львівської консерваторії, яку вона закінчила з відзнакою.

Дебют Соломії відбувся у Львівському оперному театрі. Саме тоді її почула італійська співачка Джемма Белінчіоні, яка гастро­лювала у Львові. Помітивши неабиякі вокальні здібності дівчини, вона запропонувала їй поїхати до Італії. У Мілані Соломія почала брати уроки у відомої на той час викладачки вокалу, котра роз­крила неабиякі можливості голосу своєї учениці.

Через рік Крушельницька вже співала провідні партії на кра­щих оперних сценах Італії. У цій країні вона досягла тріумфу, що відкрило перед нею двері оперних театрів багатьох країн світу.

Співачка завжди вдосконалювала свою майстерність. Невдовзі вона поїхала до Відня, щоб вивчити провідні партії в операх Вагнера. Це був ризикований крок для молодої співачки: щойно діставшись перших вершин у мистецтві бельканто, опановувати зовсім іншу манеру співу, пробувати себе в партіях, які виявилися не під силу багатьом співакам... Однак ризик виправдався: Крушельницька стала найвидатнішою «вагнерівською примадонною» XX століття.

Тепер Соломія — відома в усьому світі, її запрошують найпре- стижніші театри, і скрізь у неї тріумф. Співаючи у Варшаві, Со­ломія щороку приїздила на гастрольні вистави до Петербурга. В Росії її називали «жінкою-Шаляпіним», і це була дуже висока оцінка. Якось співачку запросили виступити у царському палаці, і Крушельницька закінчила свій спів, як і в усіх країнах світу, українськими піснями. І коли сам імператор запитав «італійську примадонну», що це за пісні і якою мовою вона їх співала, Соломія відповіла: «Це пісні мого народу, українські пісні».

Соломія Крушельницька пішла з оперної сцени, коли їй було трохи за сорок, тому що вважала, що всі партії її репертуару на­писано для молодих жінок. Співачка присвятила себе концертній діяльності, виконувала старовинні, класичні, сучасні й народні пісні. В Італії Крушельницька прожила понад сорок років, а по­тім, після смерті свого чоловіка, повернулася на батьківщину.

Нелегким було життя співачки в тогочасному Львові. Радян­ська влада відібрала її великий будинок, виділивши тільки квар­тиру. Та попри всі негаразди Соломія Амвросіївна швидко ввійшла в мистецьке життя міста. Вона стала професором Львівської кон­серваторії імені Миколи Лисенка, викладала вокал, влаштовувала концерти у філармонії...

Останній вихід співачки на сцену відбувся 1949 року. У Велико­му залі Львівської філармонії славетна Соломія вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Мало хто знав, що вона вже була хвора на рак горла. Можна тільки припустити, якою ціною давався їй спів...

Через два роки Соломія Крушельницька померла. Поховано спі­вачку на Личаківському цвинтарі у Львові.