27. Камінь - одне з найдивовижніших чудес природи

На сьогодні відомо понад дві з половиною тисячі мінералів, які знаходять у надрах Землі й на дні океанів, у ґрунті Місяця, в мете­оритах. Кожен мінерал має свою назву, яку давали ще давні люди: аметист, сердолік, яшма...

Мінерали завжди цінувались як прикраси, приваблюючи сво­єю красою і рідкістю в природі. А дивні, часом зовсім незрозумілі світлові ефекти лягли в основу багатьох народних переказів і ле­генд. Камінь шанували, йому поклонялися.

Великий світ каміння.

Ще з давніх джерел відомо про гірський кришталь. Вважали, що це лід, який ніколи не розтане. Існує легенда про лід, який довго пролежав в горах і тому став кришталем. Гірський кришталь дій­сно схожий на лід: він не тільки чистий і прозорий, наче джерель­на вода, але й холодний. А ще цей камінь символізував скромність. Гірський кришталь віддавна згадується не тільки у фольклорі, а й у в художній літературі. Усі знають казку «Попелюшка», в якій до­бра чарівниця подарувала похресниці кришталеві черевички.

Ще з античної міфології відомий аметист: богиня полювання Діана перетворила на ліловий аметист свою німфу, рятуючи її від переслідування. Цей камінь може бути ніжно-фіолетовим, наче фі­алка, а може світитися пурпурним вогником.

Про сердолік кажуть, що він таємничий, чарівний, магічний. Давні єгиптяни виготовляли з цього каменя священні амулети, талісмани. Упродовж багатьох віків із сердоліку вирізблювали зо­браження міфічних богів, героїв, звірів, птахів. Із нього виготов­ляли різні печатки.

Ще раннім єгипетським цивілізаціям були відомі агати й онік­си, де їх вважали найпривабливішими самоцвітами. Відомо, що російська імператриця Катерина II прикраси з агату й оніксу зберігала в спеціальному маленькому музеї, куди не пускали ні­кого, крім особливо поважних гостей. Це зібрання коштовностей стало основою Ермітажу — одного з найвеличніших музеїв світу.

Цікаво роздивлятися і колекцію яшм: можна побачити найріз­номанітніші візерунки. Тут і золота парча, і промінь сонця, що про­бивається крізь хмари, і захід сонця над коричневим полем. Дуже неочікувані картин, яким немає числа, адже кожен зріз яшми не­перевершено красивий, бо створений великим майстром — приро­дою. У давнину з яшми виготовляли табакерки, шкатулки, кубки, прикраси для символів влади. Яшмою прикрашали для палаци й церкви. З яшми була зроблена булава Богдана Хмельницького.

Існує безліч легенд і про про походження бурштину, який дуже цінували. Бурштин уявлявся і морською піною, застиглу в проме­нях сонця, і слізьми. Під час розкопок до рук археологів потрапля­ють бурштинові намиста, фігурки людей і тварин, дитячі іграшки й амулети. Відомі також лікувальні властивості бурштину.

Самоцвіти завжди вражали людей, їх називали «квітами зем­лі». Приваблювали блиск, яскравість, прозорість камінців. Камін­ня дивувало досконалістю, силою впливу на людський внутрішній світ. Постійно змінюються звичаї, мода й смаки. Але не змінюєть­ся краса каміння, народженого в надрах Землі. На нього мода ні­коли не мине!

28. Багатогранний талант

Дивний, вражаючий, романтичний, наче гілка грузинського де­рева, яку прищепили і яка розквітла на українській землі, жит­тєвий шлях Івана Кавалерідзе. Творчість Івана Петровича, батько якого був грузином, пов'язана з Україною, він чудово розмовляв нашою мовою. Неабияке враження справляє широта творчих ін­тересів Івана Кавалерідзе: в нього були грандіозні скульптурні до­робки, значні здобутки в кіно й драматургії, і в кожній галузі йому вдалося сягнути висот. Митцеві було присуджено почесне звання народного артиста України. Але стосовно Івана Петровича слово «артист» можна тлумачити в його давньому значенні: людина, ко­тра досягла високої майстерності в мистецтві в цілому. В образо­творчому мистецтві, в драматургії, в кінорежисурі — усюди він був істинно народним артистом. Кінофільми «Злива», «Запорожець за Дунаєм», «Григорій Сковорода», пам'ятники Тарасові Шевченкові в кількох містах України — такий доробок не в усьому спорідне­них, а часом і досить далеких одне від одного видах мистецтва, по­єднаний в одній особі.

Що ж є визначальним у художній сутності митця, до чого він сам тяжів? Його завжди цікавили постаті відомих особистостей, образи яких є досить складними: княгиня Ольга, Тарас Шевченко, Лев Толстой, Федір Шаляпін і найулюбленіший — філософ і ман­дрівник Григорій Сковорода, який був близький художникові сво­їми поглядами на призначення людини. Саме Сковороді присвятив Іван Кавалерідзе понад півстоліття творчих пошуків.

У душі він плекав образ філософа, але не знав, коли і в якому виді мистецтва втілить його. Приємним і несподіваним сюрпризом стало замовлення пам'ятника Григорію Сковороді в одному містечку на Полтавщині до двохсотріччя з дня народження Григорія Савича.

Осінь 1922 року була найнапруженішим періодом у житті скуль­птора. Працювати доводилося за важких, несприятливих умов: на пам'ятник бракувало грошей, граніту, бронзи, вкрай стислими були терміни виконання роботи. Та Іван Петрович невпинно працював, лише ненадовго відволікаючись на сон і їжу і вже зовсім зрідка на короткі прогулянки. Так, за чотири місяці безперервної праці було створено образ мандрівного поета, який і сьогодні вражає новатор­ством і сміливим трактуванням зовнішності й характеру.

Відтоді тема Сковороди стає провідною для Кавалерідзе: створе­но кілька погрудь і барельєфів філософа, меморіальна дошка для будинку Києво-Могилянської академії, кінофільм про поета. Пер­линою ж цього захоплення став пам'ятник Григорію Сковороді, споруджений 1977 року в Києві на Контрактовій площі. У цьому пам'ятнику, який вражає реалістичністю і простотою постаті фі­лософа, втілено образ Сковороди-мандрівника, сіяча правди. За­мріяно й пророче дивиться Григорій Савич на Києво-Могилянську академію, ніби вбачає щасливе майбуття свого народу.

Життєдайним зерном, яке дало щедрий ужинок, став Сковорода для митця. Наслідуючи свого героя, Іван Петрович до кінця життя залишався вірним його образові: думки філософа, любов до світу і людей були визначними для Івана Кавалерідзе.