129. Органи дізнання та досудового слідства.

Под дознанием понимается совокупность оперативно-розыскных и других предусмотренных законом действий, которые осуществляют специально уполномоченные на то админ органы и должностные лица с целью выявления признаков преступления и лиц, его совершивших, а также для предупреждения и пресечения преступлений. ОД это: милиция, налоговая милиция (по делам об уклонении от уплаты налогов и зборов и по делам об утаивании валютной выручки), органы безопасности, начальники органов управления Воинской службы правопорядка в ВСУ и их замы по вопросам о дознании, командиры воинских частей, соединений, начальники военных учереждений, командиры кораблей, таможенные органы, начальники исправительно-трудовых учреждений, следственных изоляторов, лечебно-трудовых профилакториев, органы гос пожарного надзора, органы пограничной службы, капитаны морских судов. В подавляющем большинстве своих дел дознание проводит милиция, поэтому законодатель не ограничивает её компетенциюни территориально, ни подведомственно. Закон отличает орган дознания от лица, производящего дознание. ОД является или учереждение в целом или руководитель данного учреждения. Полномочия органов дознания определяютя в УПК. Привыявлении лица подозреваемого в совершении преступления ОД может задержатьт его не больше чем на 72 часа. ОД возбуждают уголовное дело, по делу о преступлении, которое не является тяжким, дознание проводится в 10 дн. срок с момента установления лица его совершившего. В расследовании уголовных дел дознание занимает значительное место,однако основной формой расследования является досудебное следствие (ДС). Следствие называется потому, что при его проведении не решается вопрос о виновности лица. Такое следствие предваряет следствие судебное, которое проводит суд. Основное отличие между дознанием и ДС состоит в том, что органы дознания осуществляют преимущественно оперативно-розыскную работу, а в случае возбуждения УД- следственные действия, предусмотренные УПК с целью установления лица совершившего преступление. Под ДС понимается уголовно-процессуальная деятельность уполномоченных на то органов гос-ва по установлению факта преступления и лица его совершившего, сбору,проверке, исследованию и оценке доказательств совершения преступлений.

85.Інвестиційна діяльність на транспорті.

Одним із важливіших завдань транспорту є залучення інвестицій і забезпечення розширеного відтворення. Інвестиційна діяльність формується виходячи з можливостей:

повного самофінансування за рахунок власних коштів;

залучення приватного капіталу і кредитів вітчизняних та іноземних фінансових організацій;

покриття державою витрат, пов'язаних із соціально важливими перевезеннями та послугами, які не відшкодовуються встановленими тарифами;

бюджетного фінансування для окремих об'єктів державного значення.

Необхідно надавати перевагу таким джерелам інвестування: випуск цінних паперів для розвитку і будівництва транспортних об'єктів з високою ефективністю, придбання акцій підприємств транспортного машинобудування, участь підприємств транспорту в різних фінансово-промислових групах тощо.

Для ефективного використання інвестицій необхідне впровадження конкурсного відбору інвестиційних проектів за критерієм окупності та визначення їх виконавців на тендерній основі. Одним з ефективних джерел інвестування є використання лізингу для поповнення і оновлення парків транспортних засобів і технологічного обладнання.

Поряд з традиційними формами інвестування реальним і досить перспективним джерелом інвестицій може стати залучення коштів вантажовласників, заінтересованих в удосконаленні поставок продукції, зокрема шляхом створення спільних підприємств, участь у статутному капіталі. Є необхідність у подальшому розвитку таких форм залучення інвестицій в транспортну інраструктуру, як концесії, а також будівництва і експлуатації об'єктів інфраструктури приватним інвестором з наступною передачею їх державі.

На морському транспорті пріоритетними визначено такі завдання:

удосконалення державного регулювання роботи морського транспорту шляхом розробки нових і перегляду діючих законодавчих та нормативно-правових аспектів, які передбачають однакові підходи до регулювання правовідносин функціонування підприємств різних форм власності, встановлюють правові, економічні та організаційні основи їх діяльності;

удосконалення управління шляхом змін форм власності та переходу на нові організаційні форми управління;

забезпечення високого рівня конкурентноспроможності вітчизняних підприємств морського транспорту в умовах розширення конкурентного середовища завдяки створенню економічного механізму для ефективної діяльності підприємств транспорту та підвищення якості транспортних послуг відповідно до вимог стандартів якості ІSО 9002;

державна і галузева підтримка судноплавних компаній України шляхом забезпечення у законодавчому порядку паритетної участі в перевезеннях експортно-імпортних вантажів;

удосконалення систем управління безпекою судноплавства на основі запровадження заходів, що випливають з вимог і рішень Міжнародної морської організації (ІМО);

нормативно-правове обгрунтування створення лізингової компанії для вирішення питання довгострокового будівництва суден, поповнення національних судноплавних компаній;

забезпечення сприятливих умов для інтеграції морського транспорту України у міжнародну транспортну систему шляхом створення національної нормативної бази галузі, адаптованої до міжнародної, зокрема, ЄС;

швидке відновлення основних фондів усіх ланок морського транспорту та забезпечення відповідності їхнього технічного рівня перспективним вимогам;

забезпечення міжгалузевої і міжрегіональної координації в розвитку транспортної інфраструктури, що забезпечить створення єдиного транспортного простору, раціональне використання транспорту;

використання вигоди географічного положення України і можливостей ії транспортних комунікацій для доставки транзитних вантажів;

реформування і переоснащення морського портового потенціалу України, створення привабливих для Європейського співтовариства умов з залучення трансконтинентальних вантажопотоків з європейських країн в азіатські регіони через морські порти України;

удосконалювання транспортних технологій і їхнє ув'язування з виробничими, торговими, складськими і митними технологіями;

створення механізму збалансованого розвитку потужностей портів та припортової інфраструктури суміжних видів транспорту;

підвищення рівня інформатизації транспортного процесу й інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки;

створення ефективних фінансово-економічних механізмів, що стимулюють виділення іноземних та вітчизняних інвестицій на розвиток транспорту;

запровадження координованої тарифної політики на галузевому (між різними видами транспорту у змішаних перевезеннях) та національному (з урахуванням послуг транспортно-експедиційних, екологічних, митних та інших служб) рівнях;

перегляд та доробка національних цільових програм транспорту, прийнятих без належного забезпечення ресурсами і взаємним ув'язуванням одна з одною.