198. Право інтелектуальної власності

Можна вважати, що походження терміна «інтелектуальна власність» пов'язано з французьким законодавством кінця XVIII ст. Це поняття склалося під впливом французьких філософів-просвітителів. Проте така теорія права на творчі результати найбільшого поширення вже в XIX столітті. Термін «інтелектуальна власність», започаткований у Франції широко використовується й зараз. Право інтелектуальної власності розглядається з двох позицій: об’єктивної та суб’єктивної.Об’єктивне право інтелектуальної власності – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності людей.Суб'єктивне право інтелектуальної власності — це право його суб'єкта на володіння, користування і розпорядження належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної діяльності.При всіх своїх характеристиках інтелектуальна власність має економічну вартість. Вона відкриває нову ринкову можливість або являє загрозу, в залежності від того, хто нею розпоряджається. Сьогодні, найчастіше інтелектуальна власність стає важливим активом підприємства. Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (глава 39), Кримінального кодексу , Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та законами ( «Про авторське право і суміжні права»; «Про видавничу справу»; «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; «Про електронний цифровий підпис»; «Про захист від недобросовісної конкуренції»; «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»; «Про інформацію»; «Про кінематографію»;Про науково-технічну інформацію»; «Про рекламу»; і т.д) Міжнародне законодавство, що регулює питання інтелектуальної власності складається з таких нормативних актів:Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності;Всесвітня конвенція про авторське право; Договір про патентну кооперацію;Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів і т.д.

Автором будь-якого творіння вважається лише той, хто власною творчою працею створив той чи інший результат інтелектуальної творчості. Саме творчий характер праці творця, що втілився у творі, — це єдиний і універсальний критерій для виникнення права авторства на твір. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності .Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:літературні та художні твори;комп'ютерні програми;компіляції даних (бази даних);виконання;фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;наукові відкриття;винаходи, корисні моделі, промислові зразки;компонування (топографії) інтегральних мікросхем;раціоналізаторські пропозиції;сорти рослин, породи тварин;комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;комерційні таємниці. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Фінансове право