- •Адміністративний примус в державному управлінні, адміністративна відповідальність.
- •4. Адміністративно-правові відносини, їх галузеві ознаки.
- •133. Органи адміністративної юрисдикції, їх повноваження.
- •Завдання, принципи, форми та методи державного управління.
- •103. Контроль та нагляд у державному управлінні.
- •223. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні: задачі, правовий статус, склад, компетенція.
- •220. Принципи та стадії виборчого процесу.
- •234. Система органів державної виконавчої влади на місцях. Компетенція місцевих державних адміністрацій.
- •113. Майнові та немайнові права та обов’язки подружжя.
- •185. Поняття, умови та порядок вступу у шлюб, недійсність, розірвання шлюбу.
- •15. Виконання рішень, ухвал і постанов суду з цивільних справ.
- •142. Перегляд рішень і ухвал суду з цивільних справ в апеляційному порядку.
- •143. Перегляд рішень, ухвал і постанов суду з цивільних справ в касаційному порядку.
- •144. Перегляд рішень, ухвал і постанов суду з цивільних справ за знов виявленими обставинами.
- •241. Склад учасників цивільного процесу, розгляд цивільних справ в суді першій інстанції.
- •Кримінальне право 56. Елементи та ознаки складу злочину, їх значення для класифікації.
- •107. Кримінальна відповідальність, її підстави та межі.
- •150. Поняття злочину, його ознаки, види класифікацій.
- •167. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •183. Поняття, ознаки та цілі покарання.
- •247. Співучасть у злочині; об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті, види співучасників.
- •295. Чинність кримінального закону у часі, просторі та по колу осіб.
- •164.Поняття правоохоронної діяльності.
- •13. Визначення, структура та класифікація правовідносин.
- •168. Поняття та класифікація норм права.
- •299. Юридичне і легістське право розуміння.
- •130. Ознаки демократичного державного ладу.
- •174.Поняття та форми тлумачення права.
- •243. Соціальна держава (теорія,ознаки,функції, моделі).
- •258. Суверенітет, його ознаки та види.
- •244.Співвідношення категорій апарату та механізму держави.
- •229. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •232. Романо-германський тип пс.
- •83.Зовнішньоекономічна діяльність.Іноземне представництво.Підприемство з іноземними інвестиціями.
- •251.Суб’єкти господарювання,їх класифікація,установчі документи.
- •207. Правовий статус,види господарських товариств.
- •261. Судновий екіпаж: склад, правове забезпечення, вимоги.
- •84. Ідентифікація і реєстрація морського судна.
- •42.Договір майнового найму (оренди).
- •82.Зобов’язання,що виникають із заподіяння шкоди.
- •148. Поняття власності і права власності.
- •158. Поняття і склад цивільного правовідношення
- •166. Поняття та види спадкування.
- •198. Право інтелектуальної власності
- •237. Система податків, зборів та обов’язкових платежів.
- •279. Фінансова діяльність держави в транспортній галузі
- •201. Правове регулювання праці та зайнятості на морському судні.
- •33. Дисциплінарні стягнення та матеріальна відповідальність сторін трудового договору.
- •101. Контракт як особливий вид трудового договору, сфера його застосування.
- •155. Поняття і види часу праці та відпочинку.
- •231. Розірвання трудового договору.
- •176.Поняття трудового договору, його відмінності від суміжних цивільно-правових договорів, пов’язаних з працею (підряду, доручення, авторського та ін.)
- •69. Засади та джерела дипломатичного права.
- •191. Порядок укладання, зміни, скасування та втрати сили міжнародних договорів.
- •123,124. Міжнародно-правовий статус та режим використання морських об’єктів загальної спадщини людства.
- •93. Класифікація морських просторів: склад, поняття, та загальні принципи правового режиму.
- •38. Договір іпотеки морського судна: поняття, сутність, правове регулювання, права та обов’язки сторін.
- •45. Договор морской перевозки пассажира.
- •276. Уніфікація міжнародного приватного морського права: сутність та значення, типи, методи, форми.
- •95. Колізійний і матеріально-правовий методи регулювання правовідносин,що склалися у сфері торговельного мореплавства.
- •188. Порівняльно-правовий аналіз договору морського буксирування та договору рятування.
- •89. Институт морского протеста.
- •292. Цивільна відповідальність у мпмп.
- •211.Правовідносини у мпмп: загальна характеристика, субєкти, обєкти.
- •88.Інститут загальної та окремої аварії в мчп.
- •196.Право власності на землю та право землекористування.
- •6.Апеляційне провадження в кримінальному процесі.
- •53. Доказування по кримінальних справах та його суб’єкти.
- •91. Касаційне провадження в кримінальному процесі.
- •108. Кримінальне судочинство.
- •189.Порушення кримінальної справи.
- •219. Принципи кримінально-процесуального права, їх система.
- •226.Протокольна форма досудовоі підготовки матеріалів.
- •262. Судовий розгляд кримінальноі справи та прийняття судових рішень (постанов, ухвал).
- •192. Потерпілий, цивільний позивач (відповідач), їх представники.
- •222. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами в кримінальному процесі.
- •20.Вирок суду, його правові властивості.
- •129. Органи дізнання та досудового слідства.
- •85.Інвестиційна діяльність на транспорті.
- •81.Зміст та форми застосування права.
91. Касаційне провадження в кримінальному процесі.
Провадження в касаційній інстанції — важлива стадія кримінального процесу, на якій перевіряються законність і обгрунтованість судових рішень, які було винесено під час попередніх розглядів у судах. Відповідно до ст. 383 КПК у касаційному порядку може бути перевірено: вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку; вироки і постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, постановлені щодо цих вироків та постанов.
Такі учасники процесу, як засуджений, його законний представник і захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, потерпілий та його представник, подають касаційні скарги до касаційної інстанції у частині, що стосується їх інтересів. Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Щодо касаційних подань на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, то їх має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівнені до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Перелік учасників процесу, які мають право на подання касаційних скарг та касаційних подань, є вичерпним.
Розглядати справи в касаційному порядку має право лише Верховний Суд України.
Строки касаційного оскарження та внесення касаційного подання визначено ст. 386 КПК. Касаційні скарги та подання на рішення, що передбачені ч. 1 ст. 383 КПК, подають протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови. Для засудженого, який тримається під вартою, також встановлено одномісячний строк, але з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення, які зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, може бути подано протягом шести місяців із моменту набрання ними законної сили.
Касаційні подання та касаційні скарги на судові рішення, шо передбачені у ч. 1 ст. 383 КПК, подають через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову, а інші рішення оскаржують безпосередньо до касаційного суду. До касаційної скарги та подання необхідно додати стільки їх копій, щоб можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких він стосується. Це правило не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою.
Під час судового розгляду справ у касаційній інстанції мають право брати участь всі особи, що мають право на касаційне оскарження та подання. Участь прокурора є обов'язковою, інші учасники можуть не з'являтися в судове засідання, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Якщо засуджений, що перебуває під вартою, заявив клопотання про виклик його в судове засідання, суд зобов'язаний викликати його і заслухати пояснення. Це правило стосується лише судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 383 КПК.
Розгляд кримінальних справ у касаційному порядку відбувається у складі трьох суддів за правилами, передбаченими ч.ч. 1-3 ст. 362 КПК. Суддя—доповідач по справі наводить основні доводи касаційної скарги або подання і заперечення учасників процесу. Першими виступають особи, що подали касаційні скарги. Протокол судового засіданні при розгляді справи в касаційному порядку не ведуть. Нарада суддів касаційної інстанції відбувається в нарадчій кімнаті з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 322-325 КПК.
За результатами розгляду справи касаційна інстанція має право прийняти одне з таких рішень:
залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення;
скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування чи новий судовий або апеляційний розгляд;
скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу;
змінити вирок, постанову чи ухвалу.
Касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження в разі відкликання касаційних скарг чи подання. Закон не допускає погіршення становища засудженого чи виправданого касаційним судом (ст. 397 КПК).
Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:
істотне порушення кримінально-процесуального закону;
неправильне застосування кримінального закону;
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Касаційна інстанція має право скасувати з підстав однобічності, неповноти дізнання, досудового чи судового слідства або через невідповідність висновків суду, викладених у виро-ці, фактичним обставинам справи вирок, винесений лише апеляційним судом як судом першої інстанції. Виправдувальний вирок може бути скасовано лише за поданням прокурора або скаргою потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання.
Вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК).