- •Адміністративний примус в державному управлінні, адміністративна відповідальність.
- •4. Адміністративно-правові відносини, їх галузеві ознаки.
- •133. Органи адміністративної юрисдикції, їх повноваження.
- •Завдання, принципи, форми та методи державного управління.
- •103. Контроль та нагляд у державному управлінні.
- •223. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні: задачі, правовий статус, склад, компетенція.
- •220. Принципи та стадії виборчого процесу.
- •234. Система органів державної виконавчої влади на місцях. Компетенція місцевих державних адміністрацій.
- •113. Майнові та немайнові права та обов’язки подружжя.
- •185. Поняття, умови та порядок вступу у шлюб, недійсність, розірвання шлюбу.
- •15. Виконання рішень, ухвал і постанов суду з цивільних справ.
- •142. Перегляд рішень і ухвал суду з цивільних справ в апеляційному порядку.
- •143. Перегляд рішень, ухвал і постанов суду з цивільних справ в касаційному порядку.
- •144. Перегляд рішень, ухвал і постанов суду з цивільних справ за знов виявленими обставинами.
- •241. Склад учасників цивільного процесу, розгляд цивільних справ в суді першій інстанції.
- •Кримінальне право 56. Елементи та ознаки складу злочину, їх значення для класифікації.
- •107. Кримінальна відповідальність, її підстави та межі.
- •150. Поняття злочину, його ознаки, види класифікацій.
- •167. Поняття та види стадій вчинення злочину
- •183. Поняття, ознаки та цілі покарання.
- •247. Співучасть у злочині; об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті, види співучасників.
- •295. Чинність кримінального закону у часі, просторі та по колу осіб.
- •164.Поняття правоохоронної діяльності.
- •13. Визначення, структура та класифікація правовідносин.
- •168. Поняття та класифікація норм права.
- •299. Юридичне і легістське право розуміння.
- •130. Ознаки демократичного державного ладу.
- •174.Поняття та форми тлумачення права.
- •243. Соціальна держава (теорія,ознаки,функції, моделі).
- •258. Суверенітет, його ознаки та види.
- •244.Співвідношення категорій апарату та механізму держави.
- •229. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •232. Романо-германський тип пс.
- •83.Зовнішньоекономічна діяльність.Іноземне представництво.Підприемство з іноземними інвестиціями.
- •251.Суб’єкти господарювання,їх класифікація,установчі документи.
- •207. Правовий статус,види господарських товариств.
- •261. Судновий екіпаж: склад, правове забезпечення, вимоги.
- •84. Ідентифікація і реєстрація морського судна.
- •42.Договір майнового найму (оренди).
- •82.Зобов’язання,що виникають із заподіяння шкоди.
- •148. Поняття власності і права власності.
- •158. Поняття і склад цивільного правовідношення
- •166. Поняття та види спадкування.
- •198. Право інтелектуальної власності
- •237. Система податків, зборів та обов’язкових платежів.
- •279. Фінансова діяльність держави в транспортній галузі
- •201. Правове регулювання праці та зайнятості на морському судні.
- •33. Дисциплінарні стягнення та матеріальна відповідальність сторін трудового договору.
- •101. Контракт як особливий вид трудового договору, сфера його застосування.
- •155. Поняття і види часу праці та відпочинку.
- •231. Розірвання трудового договору.
- •176.Поняття трудового договору, його відмінності від суміжних цивільно-правових договорів, пов’язаних з працею (підряду, доручення, авторського та ін.)
- •69. Засади та джерела дипломатичного права.
- •191. Порядок укладання, зміни, скасування та втрати сили міжнародних договорів.
- •123,124. Міжнародно-правовий статус та режим використання морських об’єктів загальної спадщини людства.
- •93. Класифікація морських просторів: склад, поняття, та загальні принципи правового режиму.
- •38. Договір іпотеки морського судна: поняття, сутність, правове регулювання, права та обов’язки сторін.
- •45. Договор морской перевозки пассажира.
- •276. Уніфікація міжнародного приватного морського права: сутність та значення, типи, методи, форми.
- •95. Колізійний і матеріально-правовий методи регулювання правовідносин,що склалися у сфері торговельного мореплавства.
- •188. Порівняльно-правовий аналіз договору морського буксирування та договору рятування.
- •89. Институт морского протеста.
- •292. Цивільна відповідальність у мпмп.
- •211.Правовідносини у мпмп: загальна характеристика, субєкти, обєкти.
- •88.Інститут загальної та окремої аварії в мчп.
- •196.Право власності на землю та право землекористування.
- •6.Апеляційне провадження в кримінальному процесі.
- •53. Доказування по кримінальних справах та його суб’єкти.
- •91. Касаційне провадження в кримінальному процесі.
- •108. Кримінальне судочинство.
- •189.Порушення кримінальної справи.
- •219. Принципи кримінально-процесуального права, їх система.
- •226.Протокольна форма досудовоі підготовки матеріалів.
- •262. Судовий розгляд кримінальноі справи та прийняття судових рішень (постанов, ухвал).
- •192. Потерпілий, цивільний позивач (відповідач), їх представники.
- •222. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами в кримінальному процесі.
- •20.Вирок суду, його правові властивості.
- •129. Органи дізнання та досудового слідства.
- •85.Інвестиційна діяльність на транспорті.
- •81.Зміст та форми застосування права.
83.Зовнішньоекономічна діяльність.Іноземне представництво.Підприемство з іноземними інвестиціями.
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р., який визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:
а) принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
б) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
в) принцип юридичної рівності і недискримінації;
г) принцип верховенства закону;
д) принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
е) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.
Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього входять:
- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;
- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.
При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності,, зокрема, належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
- кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;
- спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;
- підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;
- організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;
- товарообмінні (бартерні) операції;
- орендні, у тому числі лізингові, операції;
- операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- інші види зовнішньоекономічної діяльності. Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 зазначеного Закону та ст. 35 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.
Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 1593, яким водночас визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Нас Підприємство, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.Iноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.Iноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами.тупною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Іноземні представництва - іноземні дипломатичні, консульські, торговельні, інші офіційні представництва та установи міжнародних організацій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництва іноземних банків, іноземних компаній, фірм, які представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні, а також військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України.
Іноземні представництва - дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні, представництва міжнародних та іноземних організацій в Україні, представництва іноземних банків та представництва юридичних осіб - нерезидентів в Україні.
111.Ліцензування, патентування діяльності суб’єктів господарювання.
Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання. Ліцензія- документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.Торговий патент- це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент- це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.