90. Поняття права соціального обслуговування, його предмет, методи та система

Право соціального обслуговування - це сукупність правових норм, які регламе­нтують порядок отримання вразливими верствами населення на некомерційній ос­нові соціальних послуг з боку спеціально створених для цього або наділених відпо­відними повноваженнями соціальних служб.

Право соціального обслуговування має всі ознаки, що дозволяють її визначити як підгалузь права соціального забезпечення, а саме: особливий предмет правово­го регулювання, свої джерела (форми) права, специфічні принципи права, сукуп­ність споріднення правових інститутів.

Предметом права соціального обслуговування є однорідні суспільні відноси­ни, які виникають з приводу надання соціальних послуг.

До предмета права соціального обслуговування належать такі групи суспільних відносин, що виникають з приводу:

1. забезпечення фізичних осіб технічними засобами реабілітації;

2. забезпечення інвалідів автотранспортом;

3. санаторно-курортного лікування і відпочинку інвалідів та пенсіонерів;

4. соціального обслуговування фізичних осіб за місцем проживання;

5. соціального обслуговування підопічних у стаціонарних інтернатних устано­вах та закладах;

6. соціального обслуговування людей з особливими потребами у реабілітацій­них установах та закладах;

7. соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів в установах та закладах денного перебування;

8. соціального обслуговування осіб, які знаходяться у складних життєвих обста­винах, в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

9. соціального обслуговування інвалідів та пенсіонерів у територіальних центрах соціального обслуговування;

10. соціального обслуговування фізичних осіб в інших закладах соціапьної під­тримки (догляду);

11. надання ритуальних послуг;

12. соціального обслуговування застрахованих осіб;

Метод соціального обслуговування - це сукупність прийомів і способів, за до­помогою яких норми права юридичними засобами впливають на свідомість і пове­дінку суб'єктів суспільних відносин у сфері соціального обслуговування.

У праві соціального обслуговування можуть застосовуватися такі методи право­вого регулювання:

а) диспозитивний, - в основу якого покладено відсутність нерівності між суб'єк­тами відносин, а їх відносини ґрунтуються на дозволах та координації; б) імперати­вний,-для якого характерні власні приписи, які ґрунтуються на заборонах, обов'язках, покараннях, субординації; в) заохочувальний, побудований на стимулюванні певної поведінки суб'єктів суспільних відносин у бажаному для суспільства і держа­ви напрямку; г) рекомендаційний, н ос ноні «кого інаходлтьсл побажання конкре­тної поведінки в інтересах суспільсіп.і І дрржши Ос і.інні два методи можна відне­сти до диспозитивного, оскільки ґрунтуюг«и mil доівол«х,

Вказані методи права соціального обпіуіоиум.шци характеризуються:

поєднанням загальнодержавного, міс цеіого (регіонального) і локального ре гулювання;

13. поєднанням диспозитивного І Імперії ипниіи < гюсобів правового регулюван­ня при домінуванні диспозиіинноіо, оскільки у праві соціального обслуговування, на відміну від пенсійного права, переважаюіь доцільні норми Як відомо, складо­вими імперативного методу (• припис, а диспоіиіивноіо дозвіл, заборона;

14. поєднанням нормативних і доіопірних способів впливу. Доювірні засади ві­діграють більш важливу роль і є значно поіііиреніїними ніж у пенсійному праві;

15. специфікою складних життєвих обставин, які, як правило, не залежать від волі людини і мають вимушений характер;

16. специфікою відповідальності, тобто застосуванням, як правило, правовідно- влюючих і правообмежуючих санкцій;

17. специфікою форми захисту. Застосовуються адміністративний (позасудовий) та судовий порядок вирішення конфліктів у сфері надання соціальних послуг.

Система права соціального обслуговування - це науково обґрунтований роз­поділ правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері соціальних послуг, на окремі однорідні групи та розташування їх у відповідній послідовності залежно від того, яку роль вони відіграють всередині цієї підгалузі права.

Як будь-яка підгалузь права право соціального обслуговування складається із Загальної та Особливої частини. Специфіка цієї підгалузі права полягає утому, що йде інтенсивний процес її формування поряд із системою права соціального забез­печення як галузі права. Справа ускладнена відсутністю базового кодифікованого нормативного акта, який би в основних рисах окреслив систему цієї підгалузі права.