21. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення

Матеріальні правовідносини є основними, а процедурні – допоміжними по відношенню до перших.

У допоміжних фахівці права соціального забезпечення виділяють дві групи відносин:

1) перша група характеризується тим, що правовідносини виникають на підставі регулятивних норм з приводу встановлення юридичних фактів або реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення і є обов’язковими при застосуванні норм матеріального права.

2) друга група, навпаки, характеризується тим, що правовідносини виникають на підставі охоронних норм з приводу вирішення спору про соціальне забезпечення і не є обов’язковими при реалізації норм матеріального права на конкретний вид соціального забезпечення. Звідси першу групу правовідносин стали називати процедурними, а другу – процесуальними.

Процедурні правовідносини – це суспільні відносини, що складаються на підставі процедурних норм права соціального забезпечення між фізичною особою (особами), з одного боку, та компетентним органом, з іншого, з приводу реалізації та захисту належного людині права на конкретний вид соціального забезпечення.

Юридичними передумовами виникнення, зміни і припинення процедурних правовідносин є процедурні норми, процедурна дієздатність учасників цих відносин, процедурні юридичні факти.

Без норми права не може виникнути процедурне правовідношення. Другою передумовою участі у правовідносинах є наявність процедурної дієздатності. При аналізі матеріальних правовідносин розкривається зміст правоздатності, а при висвітленні процедурних правовідносин – дієздатності. Процедурні юридичні факти – це такі конкретні соціальні обставини, які ведуть до виникнення, зміни чи припинення процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення.

Структурними елементами процедурних правовідносин є суб’єкти, об’єкти і зміст.

Суб’єктами процедурних правовідносин виступають, з одного боку, фізичні особи, а з іншого, – органи соціального захисту населення чи орган.

Об’єктом процедурних правовідносин є рішення компетентного органу про встановлення факту, що має юридичне значення для права соціального забезпечення, або про призначення чи надання конкретного виду соціального забезпечення, а також рішення за результатами розгляду спору у сфері соціального забезпечення в позасудовому порядку.

Під змістом процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення розуміють сукупність суб’єктивних прав, юридичних повноважень і юридичних обов’язків та реальну поведінку учасників цих правовідносин.

Процедурні правовідносини у праві соціального забезпечення можна класифікувати на окремі види за різними критеріями.

Залежно від виду соціального забезпечення, на реалізацію якого спрямовані процедурні правовідносини, виділяють: 1) процедурні правовідносини в пенсійному забезпеченні; 2) процедурні правовідносини у зв’язку з призначенням грошових допомог і компенсацій; 3) процедурні правовідносини, які виникають у зв’язку з наданням натуральної допомоги, соціальних послуг і пільг.

За формою соціального забезпечення розрізняють: 1) процедурні правовідносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування; 2) процедурні правовідносини у сфері державного соціального забезпечення та державної соціальної допомоги; 3) процедурні правовідносини у сфері недержавної соціальної підтримки найбільш вразливих верств населення.

За цільовим призначенням процедурні правовідносини поділяються на такі види: 1) щодо встановлення юридичних фактів; 2) з приводу реалізації права на конкретний вид соціального забезпечення; 3) відносно розгляду в позасудовому порядку справ з питань забезпечення фізичних осіб певними видами соціального забезпечення.

З урахуванням стадій застосування компетентним органом норм права соціального забезпечення виділяють: 1) процедурні правовідносини в стадії встановлення й аналізу фактичних даних справи; 2) процедурні правовідносини в стадії вибору й аналізу норм права соціального забезпечення; 3) процедурні правовідносини у стадії прийняття рішення.