Загальний коефіцієнт розлучень (на 1000 жителів) в окремих країнах світу в 1990-2003 рр.44

Країна	1990	1995	2000	2001	2002	2003
Великобританія	2,93	2,93	2,63	2,66	2,71
Німеччина	1,95	2,07	2,36	2,40	2,48	2,59
Італія	0,49	0,47	0,65	0,70	0,70
Польща	1,11	0,99	1,12	1,18	1,19	1,27
Росія	3,79	4,51	4,32	5,29	5,95	5,53
Словаччина	1,67	1,67	1,72	1,83	2,04	1,99
США	4,70	4,50	4,10	4,10	4,00	4,00
Україна	3,72	3,85	4,01	3,73	3,81	3,71
Франція	1,87	2,06	1,94	1,90	2,15	0,00
Чехія	3,09	3,01	2,89	3,09	3,11	3,22
Швеція	2,26	2,55	2,42	2,36	2,39	2,36

Проблема розлучень вивчається соціологами дуже пильно. Вони аналізують причини розлучень, вплив різних соціальних факторів на їх зростання або скорочення, наслідки розлучень для суспільства, окремих людей та дітей тощо. Наприклад, було виявлено, що найчастіше розлучаються діти розлучених і ті, хто вступає в шлюб у ранньому віці, подружжя в так званих „змушених” шлюбах (з дошлюбною вагітністю), сім’ях, де дружина має більш високий прибуток, більш високий рівень освіти, де вона працює: де чоловік і дружина належать до різних релігій або не вірять у Бога взагалі.

Серед факторів, які позитивно або негативно впливають на шлюб і сімейні відносини, були виявлені такі, що пов’язані як із походженням, терміном знайомства, так і сприйняттям цього шлюбу родичами і друзями. Таблиця, подана далі, дозволяє проаналізувати, що сприяє стійкості або нестійкості сім’ї.

Фактори, що сприяють більшій або меншій імовірності розлучень

Негативні фактори	Позитивні фактори
Міське походження	Сільське походження
Короткочасне знайомство до шлюбу	Знайомство протягом двох чи більше років перед шлюбом
Короткі заручини чи їх відсутність	Заручини протягом 6 місяців
Несприйняття шлюбу роди-чами та друзями	Сприйняття шлюбу родичами та друзями
Істотна різниця в соціаль-ному походженні подружжя	Подібність у соціальному походженні
Різне визначення чоловіком та дружиною їх рольових обов’язків	Згода подружжя в їх розподілі рольових обов’язків

Про кризу сучасної сім’ї свідчать не тільки ті проблеми, про які йшлося вище. У деяких країнах досить інтенсивний розвиток отримали шлюбоподібні форми, які іноді називають альтернативними формами сім’ї та шлюбу, оскільки для частини людей вони змінюють звичайну сім’ю та сімейні відносини. Деякі дослідники вважають, що ці шлюбоподібні явища не можна вважати альтернативою сім’ї, їй альтернативи не може бути, а те, що існує в окремих суспільствах, можна розглядати лише як відхилення від нормального розвитку сім’ї та сімейних відносин, які ніколи не зможуть її замінити. Що це за шлюбоподібні форми? Проаналізуємо деякі з них.

Комуна. В основу однієї з них (була створена в XIX ст. у США) були покладені, як відзначає Є.Гідденс, такі принципи: „Кожний чоловік був жонатим на кожній жінці, і вони вважалися батьками, що виховували комунарських дітей”. У наш час прикладом такої комуни, що для деяких людей є альтернативою сім’ї, можуть бути кібуци, що в Ізраїлі. Їх нараховують більше 240 із загальною чисельністю до 100 тис. чоловік.

Співжиття. Це форма юридично не оформленого шлюбу, яка іноді називається „фактичним шлюбом”. За даними американських соціологів, такі сім’ї об’єднували, наприклад, у 80-ті роки понад 3 мли. американців. Одним із різновидів співжиття є „пробний шлюб”. Основою його часто є контракт із правом його продовження чи роз’єднання.

Груповий шлюб. Це шлюбоподібна форма, у якій партнерів не два, а більше, причому частина їх може перебувати в юридично оформленому шлюбі. На відміну від комун, цей вид „шлюбу” пов’язаний, перш за все, з виконанням лише однієї функції сім’ї – сексуальної, причому, так скажемо, у нетрадиційній формі.

Відкритий шлюб. Таке створення допускає шлюбну невірність за спільною згодою і чоловіка, і дружини. Цей термін навіть затверджений як офіційний конференцією Національної ради сімейних відносин США. Є і вчені, які теоретично обґрунтовують цю „новацію”.

Так, в одному з досліджень наводиться точка зору Р.Мазура, автора книги „Нова близькість. Відкритий шлюб і альтернативні життєві стилі”, який вважає, що моральний кодекс єдиношлюбності, який заважає вільному виявленню статевого потягу, „чужий людській природі” і навіть веде до виникнення неврозів. Мазур і його однодумці вважають, що традиційні сім’я і шлюб не здатні задовольнити потреби людини в щасті. Краще, що можуть зробити подружжя одне для одного, це позбавитися „власницького” ставлення до партнера, надати йому свободу для пошуків особистого щастя поза шлюбом. Завдяки цьому, вважають вони, шлюб збережеться як соціальний інститут, що виконує насамперед таку функцію, як відтворення нових членів суспільства.

Суінгерство. Це шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами та чоловіками. Дехто вважає, що це дозволяє змінити монотонність одношлюбності. Суінгери, наприклад, у США не переслідуються законом. Там існують їх друковані видання, у яких розміщуються оголошення з пропозиціями про організацію зустрічей.

Шлюби між гомосексуалістами. За даними зарубіжних учених (у нас подібні дослідження не проводилися), кількість гомосексуалістів у середньому становить 2-8% від населення країн. У країнах Західної Європи та Америки громадянські права сексуальних меншин охороняються законом, держава не вважає за потрібне втручатися в інтимне життя цих громадян.

Безшлюбність. Деякі дослідники до альтернативних форм шлюбу відносять самотність. На їх думку, у всіх країнах невпинно зростає кількість людей, які свідомо не хочуть зв’язувати себе шлюбними відносинами, надають перевагу самотньому способу життя. За даними американських соціологів, наприкінці 50-х років більшість (близько 80%) громадян вважали, що не перебувати в шлюбі неприродно як для жінок, так і для чоловіків. Зате на початку 70-х років протилежної точки зору дотримувалась майже така ж кількість американців – 75% опитаних.

Дослідження громадської думки студентів показали, що вони негативно ставляться до самотності: близько 62% опитаних висловили різко негативне ставлення до самотнього способу життя. Цікаво, що юнаки більш лояльні до безшлюбності, ніж дівчата – 68%. Нейтральну позицію в цьому питанні займають 25%, з розумінням до нього ставляться майже 10%, схвалюють 1% і 2% опитаних” припускають можливість самотності за певних умов.