5.4. Проблемні питання функціонування системи державних фінансів

Державні фінанси і насамперед система бюджетів держави в умовах переходу до ринку є одним із найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки та соціальної сфери. Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об'єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні.

Бюджет має значні можливості щодо впливу на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні витрат на її розвиток. Так, із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об'єктів загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми.

Значним є вплив бюджету на темпи та пропорції розвитку економіки й соціальної сфери завдяки фінансуванню соціальних

Державні фінанси 137

витрат і науки. З бюджету фінансується надання громадянам безплатних послуг у галузях освіти, охорони здоров'я, підготовки кадрів, науки, здійснюється соціальний захист громадян тощо.

Система бюджетів держави як складова частина державних фінансів є на сьогодні найрозвиненішою. Упродовж усіх років утворення фінансової системи незалежної України найрішучіші кроки здійснено для вдосконалення бюджетів. Це насамперед прийняття Закону України "Про бюджетну систему України", який є одним з найпрогресивніших у Європі. Його справедливо називають ще фінансовою конституцією держави. Цей закон закріпив фундаментальні засади організації державних фінансів. Ним були визначені ланки зведеного бюджету, чітко окреслювалося призначення та роль кожної з них. У цьому законі наводилися права і обов'язки різних гілок влади щодо бюджету, була виписана послідовність бюджетного процесу, визначався перелік доходів і витрат кожного з бюджетів. Хоч це і значний, однак лише перший крок у процесі реформування системи бюджетів держави. Наступним кроком стало прийняття Бюджетного кодексу України, яким визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

У бюджетній сфері на своє вирішення чекають такі важливі питання, як:

О розширення доходної частини бюджетів за рахунок скорочення непрямих податків та збільшення бази оподаткування (сьогодні вже зроблені певні кроки у цьому напрямі: зменшилася ставка податку на прибуток підприємств до 25%; зменшилася ставка прибуткового податку з громадян до 13%); © здійснення заходів щодо економії державних коштів, скорочення бюджетних видатків, удосконалення форм і методів їх фінансування; © вжиття заходів щодо скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу до надання адресної фінансової допомоги безпосередньо споживачам; © раціоналізація мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, що утримуються за рахунок держави, розширення їх фінансування за рахунок позабюджетних джерел (у тому числі, за рахунок надання платних послуг та виконання робіт для юридичних осіб та населення) ;

188

Тема 5

© визначення оптимального обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень шляхом визначення підприємств, які в умовах ринку не можуть забезпечити розширене відтворення;

© скорочення бюджетних видатків на управління завдяки раціональній побудові й використанню апарату владних структур.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів.

Для реалізації цього положення буде визначено розмір гарантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень. Забезпечення такого рівня має здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу й використання фінансових ресурсів, які створюються на відповідній території, та перерозподільчих міжрегіональних процесів.

Потребує також удосконалення доходна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування мають бути стабільними. Загалом система оподаткування має забезпечити оптимізацію структури розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет у межах 35-37 відсотків від ВВП.

Доходна частина бюджету має набувати стабільності й забезпечити обов'язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами, неприпустимість будь-яких проявів дискримінаційного ставлення до окремих платників. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюджетів потребує змін щодо надання пільг деяким платникам. Надмірна перевантаженість чинного податкового законодавства великою кількістю пільг призводить до викривлень економічних умов господарювання різних суб'єктів господарювання і невиправданого перерозподілу доходів.

Нагальними щодо вдосконалення чинної системи мобілізації доходів є потреба законодавчого забезпечення захисту прав платників податків, розробка норм і правил ведення обліку та форм звітності для цілей оподаткування з використанням міжнародних

Державні фінанси 189

стандартів. Усе це має бути відображено в Податковому кодексі України.

Провідна роль у системі державних фінансів належить фінансам державних підприємницьких структур. Тут створюється понад ЗО відсотків валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. Хоча останнім часом відбуваються процеси приватизації і цей сектор державних фінансів скорочується, але, як свідчить міжнародний досвід, немає жодної країни світу, де б держава не мала власних підприємницьких структур та/або галузей економіки.

Державні підприємницькі структури зосередили значні фонди фінансових ресурсів. Однак у розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких державних підприємств за рахунок власних ресурсів пов'язана як з внутрішніми факторами, так і з зовнішніми.

До числа внутрішніх факторів належать собівартість продукції, ЇЇ якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх -система оподаткування, ліцензування, насиченість ринку товарами певної групи, платоспроможність покупців.

Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи й пропорції розвитку окремих галузей економіки. Для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові пільги, держава сприяє збільшенню власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, вона може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна створювати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення технополісів, спеціальних економічних зон тощо.

Найзначніші можливості щодо використання фінансів державних підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління в самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на державних підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду сучасного управління фінансами державних підприємств.

Увесь досвід організації і управління фінансами в умовах централізованої економіки виявився для ринку непридатним. Вочевидь

190

Тема 5

постало невміння прогнозувати фінансові показники та ефективно використовувати власні фінансові ресурси. Нині державні підприємницькі структури володіють 15-20 відсотками всіх фінансових ресурсів держави. Ці значні кошти за відсутності з боку управлінського персоналу досвіду та вміння ефективно їх використовувати стають одним із факторів фінансової нестабільності в державі. До 40 відсотків одержаного прибутку використовується на заохочення й інші, не пов'язані з розвитком виробництва цілі.

Водночас треба вжити дієвіших та ефективніших заходів щодо посилення платіжної дисципліни й відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за своєчасне здійснення розрахунків та виконання договірних зобов'язань. Несвоєчасне проведення розрахунків створює значні труднощі для фінансового забезпечення господарської діяльності.

У системі державних фінансів виникла та розвивається нова підсистема, яка одержала назву "Централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення". У 2000 році було реформовано Фонд соціального страхування і створено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Реформовано також Фонд сприяння зайнятості населення і створено Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

[ 7 ) Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення категорії "державні фінанси".

2. Охарактеризуйте структуру державних фінансів.

3. У чому полягає економічна сутність державних фінансів?

4. Яким чином здійснюється поділ державних фінансів за рівнями?

5. Охарактеризуйте основні проблеми розподілу фінансових ресурсів

на загальнодержавному та місцевому рівнях.

6. Дайте характеристику ролі державних фінансів і окремих їх ланок.

7. Дайте характеристику структури державних доходів.

8. Охарактеризуйте методи мобілізації державних доходів.

9. Чим відрізняються методи мобілізації державних доходів до державного бюджету та централізованих грошових фондів?

9. Дайте визначення державним витратам.

10. Які види державних витрат вам відомі?

12. Розкрийте соціальне значення державних витрат.

Державні фінанси 191

Тестові завдання

1. Державні фінанси - це:

а) фінансова база вищих органів державної влади та управління;

б) інструмент впливу на соціально-економічний розвиток країни;

в) грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу ВВП та національного доходу, що пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, які лишаються у розпорядженні держави і її підприємств, та використання цих ресурсів на розширене відтворення, управління, соціальні та культурні потреби, оборону країни;

г) фінансова база місцевих органів влади та управління.

2. Ланками державних фінансів є:

а) бюджетна система;

б) централізовані грошові фонди цільового призначення;

в) фінанси домогосподарств;

г) державний кредит;

д) фінанси підприємницьких структур; є) страхування;

є) фінанси державних підприємств.

3. Зарівняли державні фінанси поділяються на:

а) загальнодержавні;

б) міст Києва та Севастополя;

в) міст обласного підпорядкування;

г) місцеві;

д) селищні.

4. Під функціями державних фінансів розуміють наступні процеси:

а) мобілізація фінансових ресурсів у розпорядженні держави;

б) контроль за надходженнями доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення;

в) використання фінансових ресурсів на різноманітні державні потреби;

г) проведення єдиної фінансової політики.

5. Всі джерела держдоходів можна поділити на:

а) внутрішні та зовнішні;

б) загальнодержавні та місцеві;

в) податки, позики та емісії;

г) національний доход та національне багатство;

д) вільні кошти підприємств і населення.

6. Основними методами мобілізації держдоходів є:

а) податки;

б) вільні кошти підприємств;

в) позики;

г) емісії;

д) кошти населення.

7. Держвитрати безпосередньо складаються з:

а) прямих витрат держави;

б) витрат населення;

в) платежів страхових компаній;

г) витрат держпідприємств і організацій.

8. Державні витрати поділяються на:

а) централізовані;

б) децентралізовані;

в) загальнодержавні;

г) місцеві;

д) витрати держпідприємств і організацій.

9. Організаційна будова держвитрат базується на дотриманні таких принципів:

а) цільового спрямування коштів;

б) безповоротності;

в) рівності;

г) дотримання режиму економії;

д) превентивності.

10. Фінансування держвитрат здійснюється у формах:

а) капітального ремонту;

б) капітальних вкладень;

в) самофінансування;

г) бюджетного фінансування;

д) кредитного забезпечення.

Додаткова література з теми

1. О. Д. Василии, К.В. Павлюк. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 608 с. С.4-25.

2. Карпінський А.Б., Герасименко О.В. Фінансова система. - Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 184 с С.26-46.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с. С. 23-25.

192