Тема 5

Державні фінанси

157

> незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

Видатки на освіту здійснюються за такими групами закладів і заходів: О Дошкільна освіта:

> дошкільні заклади освіти.

© Загальна середня освіта:

• загальноосвітні школи (у т.ч. школа-дитячий садок, інтернат при школі), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми;

• вечірні змінні школи.

© Заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації:

> загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи- інтернати санаторного типу;

• загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків;

• дитячі будинки (в тому числі сімейного типу, прийомні сімї);

• спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку;

• загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

> допомога на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням. О Позашкільна освіта:

> позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми. © Професійно-технічна освіта:

> професійно-технічні заклади освіти;

• професійно-технічні училища соціальної реабілітації. © Вища освіта:

• вищі заклади освіти І та II рівнів акредитації;

• вищі заклади освіти III та IV рівнів акредитації. © Післядипломна освіта:

> заклади післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації (академії, інститути, центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

> інші заклади і заходи в галузі післядипломної освіти.

© Інші заклади та заходи в галузі освіти:

• придбання підручників;

• методична робота, інші заходи з народної освіти;

> служба технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом;

158 Темв5

• централізовані бухгалтерії;

• групи з централізованого господарського обслуговування;

• інші заклади освіти.

У сучасних умовах особлива увага приділяється вдосконаленню змісту освіти з урахуванням нових соціально-політичних реалій суспільства, сучасного рівня науки і техніки. Розроблено концепції мовно-літературної освіти, трудової підготовки, професійно-технічної освіти, нові навчальні програми з природничо-математичних предметів для середньої школи, а також освітні програми підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів.

Важливим елементом державної політики в галузі освіти має стати визначення державних вимог до змісту, рівня та обсягів освіти і на цій основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально-виховного процесу, забезпечення рівня освіти, достатнього для технічного, економічного і соціального прогресу країни.

Фінансування установ, закладів та заходів освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур, а також додаткових джерел фінансування.

У той же час, зростає обсяг позабюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток освіти. Додатковими джерелами фінансування освіти є такі:

^ кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та

перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; *Ь плата за надання додаткових освітніх послуг; Ч> кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян; ^> доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; Ч> дотації місцевих органів влади; % кредити банків;

% добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні асигнуван ня навчально-виховних закладів, установ та заходів системи освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню. У сучасних умовах наука стає безпосередньо виробничою силою, головною умовою розвитку науково-технічного прогресу та зростання на його основі ефективності суспільного виробництва. Державні фінанси 159

Розширення масштабів створення, освоєння і впровадження у виробництво нової високоефективної техніки й технологій забезпечує зростання продуктивності праці, зниження матеріале- і енергоємності, поліпшення якості продукції.

Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 року визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Такі напрями формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період.

Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних наукових та науково-технічних програм, а також державне замовлення на науково-технічну продукцію.

Формування переліку державних наукових та науково-технічних програм забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та їх обґрунтування подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України кожні п'ять років до першого березня останнього року дії попередніх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Кабінет Міністрів України на підставі затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки організовує розробку державних наукових та науково-технічних програм у порядку, визначеному законодавством України.

Державні наукові та науково-технічні програми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обсяг коштів на фінансування державних наукових і науково-технічних програм за пріоритетними напрямами науки і техніки затверджується у законі про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі не менше 30 відсотків загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету України.

Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у законі про Державний бюджет України окремо по кожному пріоритетному напряму розвитку науки і техніки.

Визначаються такі пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на період до 2006 року:

■=> фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

160

Тема5

=> формування громадянського суспільства, демографічної політики, розвиток людського потенціалу;

■=> збереження навколишнього середовища (довкілля);

■=> нові біотехнології] діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань;

О нові комп 'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства;

"=> новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі;

<=> нові речовини і матеріали.

Самоврядними науковими організаціями, що мають державну підтримку, є Національна академія наук України та Українська академія аграрних наук. Кошти на їх діяльність щороку визначаються в бюджеті. Ці організації залучаються до проведення фундаментальних досліджень, розробки і реалізації науково-технічної політики, експертизи важливих наукових і народногосподарських проектів.

За рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються фундаментальні дослідження і розробки, в тому числі в інтересах оборони країни:

+ роботи, що виконуються в межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

+ прикладні науково-технічні розробки, результати яких мають загальнодержавне значення;

+ роботи, пов 'язані з науково-технічним співробітництвом основі міждержавних угод. Бюджетне фінансування науково-технічних робіт здійснюється шляхом:

© базового фінансування як засобу підтримки фундаментальних досліджень, що виконуються в наукових установах і навчальних закладах;

® цільового фінансування наукових досліджень і розробок та пріоритетних напрямів, науково-технічних програм;

Ф контрактного фінансування окремих важливих досліджень і розробок, що пройшли конкурсний відбір.

eg- Видатки на заклади культури і мистецтва. В Україні державні заклади культури і мистецтва виконують велику роботу з культурного обслуговування населення, сприяють розвитку народної творчості.

Державні фінанси ібі

У 1992 році Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про культуру, де визначені правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури та її спрямованість на такі цілі:

•" реалізацію суверенних прав України у сфері культури; •" відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України; •" забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості; •" реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей; •" соціальний захист працівників культури; *" створення матеріальних і фінансових умов для розвитку культури.

Згідно з бюджетною класифікацією до закладів і заходів культури і мистецтва належать:

© Мистецтво: творчі спілки; театри; філармонії, музичні колективи і ансамблі та інші мистецькі заходи та заклади; видатки на заходи, передбачені державними і місцевими програмами розвитку культури і мистецтва.

® Культура: бібліотеки; музеї та виставки; заповідники; палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу; школи естетичного виховання дітей.

Ф Кінематографія.

© Архівна справа.

Фінші заходи та заклади в галузі мистецтва і культури: державні премії України в галузі літератури та мистецтва; інші культурно-освітні заклади та заходи.

Фінансування установ культури і мистецтва здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів від надання платних послуг, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань та інших джерел.

Відповідно до основ законодавства про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури. Порядок створення і використання коштів таких фондів визначається положеннями, що затверджуються в установленому порядку.

Громадські об'єднання, творчі спілки, підприємницькі структури також можуть створювати фонди підтримки культури. Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері культури.

Зокрема, звільняються від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, що діють у сфері культури, а також заклади культури, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету.

Не оподатковується податком на прибуток та частина прибутку підприємств, організацій, установ, яка спрямовується на потреби закладів культури (в межах до 4 відсотків балансового прибутку підприємства).

Кожна установа культури і мистецтва має самостійний єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вища організація. Доходи і видатки плануються в кошторисі в загальноустановленому порядку. Так, заробітна плата планується, виходячи з типових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їх діяльності (наприклад, по бібліотеках - від розміру книжкового фонду та ставок заробітної плати).

Ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від рівня освіти та стажу роботи, а працівників інших культурно-освітніх установ -від групи установи. Витрати за іншими категоріями видатків плануються так само, як і по інших бюджетних організаціях.

За невеликими культурно-освітніми установами складаються загальні кошториси в межах району чи міста. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на заробітну плату, придбання предметів постачання, матеріалів і послуг, оплату послуг з утримання установ, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.

За деякими закладами культури і мистецтва, що знаходяться на госпрозрахунку, планується надання з бюджету дотацій на розмір витрат, шо не покривається власними доходами. Дотації надаються на покриття збитків національних театрів, філармоній, музичних колективів і ансамблів та інших мистецьких закладів, а також на статутну діяльність всеукраїнських творчих спілок.

Значну увагу держава приділяє фінансуванню видатків на охорону здоров 'я і фізичну культуру.

Піклування про здоров 'я людей -

одна із найважливіших соціальних функцій

держави. Право на медичну допомогу зак-ріплено в

Конституції України. Воно гарантоване безплатною

медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням

мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком і

удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії,

проведенням профілактичних заходів та заходів з

оздоровлення навколишнього середовища.

162