- •Тема 1. Суть фінансів, їх функції і роль 8
- •Тема 2. Фінансова система 37
- •Тема 3. Фінансова політика та механізм її реалізації. 59
- •Тема 11. Державний кредит і державний борг 377
- •Тема 12. Страхування і страховий ринок „ 401
- •Тема 14. Міжнародні фінанси 488
- •Передмова
- •1.1. Історичні та економічні передумови виникнення фінансів
- •1.2. Загальна теорія фінансів: ретроспективний огляд проблеми
- •1.3. Фінанси як економічна категорія
- •Тема 1
- •1.4. Функції фінансів
- •1.5. Принципи та роль фінансів у ринковій економіці
- •Тема 1
- •Тема 1
- •Тема 2
- •2.2. Будова фінансової системи України
- •1.2.4. Державний інноваційний фонд
- •Тема 2
- •Тема 2
- •2.3. Проблемні питання становлення і розвитку фінансової системи України
- •Тема 2
- •Тема 2
- •56 Твма2
- •І®* Тестові завдання
- •Фінансова політика на різних історичних етапах та її особливості в умовах переходу України до ринкових відносин
- •3.1. Зміст та значення фінансової політики як складової частини економічної політики держави
- •3.2. Фінансова політика на різних історичних етапах та її особливості в умовах переходу України до ринкових відносин
- •3.3. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики
- •Сфери і ланки фінансового механізму
- •3.4. Організаційно-правове забезпечення реалізації фінансової політики
- •3.4.2. Організація управління фінансами в Україні. Фінансовий апарат та його функції
- •3.5. Фінансове планування
- •3.5.1. Зміст, значення, завдання фінансового планування та фінансових планів
- •3.5.2. Система фінансових планів та їх взаємозв'язок
- •3.5.3. Зміни щодо змісту фінансового планування при переході до ринкових відносин. Методи фінансового планування
- •3.6. Фінансовий контроль
- •3.6.1. Фінансовий контроль, його суть, завдання, принципи
- •3.6.3. Поняття про аудит, його принципи, порядок проведення та перспективи розвитку в Україні
- •7. Фінансовий механізм за умов регулюючої фінансової політики спрямований на:
- •10. Фінансовий механізм може бути:
- •15. До сфер фінансового механізму належать:
- •106 Тема з
- •Тема 4
- •4.1. Поняття фінансів підприємницьких структур, їх зміст, функції та сфери застосування
- •Тема 4
- •Тема 4
- •4.2. Фінансові ресурси підприємств: джерела формування та напрями використання
- •4.3. Принципи організації фінансів підприємницьких структур
- •4.4. Фінансовий менеджмент та його місце в управлінні підприємствами
- •Тема 4
- •Тема 4
- •V& Тестові завдання
- •5. Фінансові ресурси підприємств -це:
- •6. До принципів організації фінансів підприємств належать:
- •8. Сфери прийняття управлінських рішень такі:
- •10. Об'єктом управління фінансового менеджменту є:
- •5.1. Зміст державних фінансів
- •5.2. Державні доходи, методи їх мобілізації
- •5.3. Державні витрати, їх економічне та соціальне значення
- •Тема 5
- •158 Темв5
- •Тема 5
- •Тема 5
- •Видатки на державне управління
- •Тема 5
- •Тема 5
- •5.4. Проблемні питання функціонування системи державних фінансів
- •Тема 5
- •6.1. Сутність та призначення бюджету
- •Тема 6
- •6.2. Бюджетна система України та принципи її побудови
- •Тема 6
- •6.3. Бюджетний процес, його стадії та принципи
- •V& Верховна Рада України:
- •Тема 6
- •Бюджетний календар
- •6.4. Бюджетна реформа та напрями її проведення
- •05? Тестові завдання
- •7.1. Державний бюджет країни (економічна природа та роль)
- •7.2. Бюджетна класифікація, її структура та призначення
- •Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:
- •7.3. Доходи державного бюджету
- •7.4. Видатки державного бюджету
- •8) Охорону здоров 'я:
- •7.5. Проблеми дефіциту бюджету, його причини та напрями скорочення
- •2. Функціями Державного бюджету є:
- •8.1. Економічна сутність податків та їх призначення
- •Тема 7
- •8.2. Функції податків. Принципи оподаткування
- •Тема 8
- •8.3. Характеристика податкової системи держави
- •Система оподаткування в Україні
- •Тема 8
- •8.4. Становлення і розвиток податкової системи України
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 8
- •Тема 8
- •9.1. Теоретичні основи становлення та розвитку місцевих фінансів
- •9.2. Місцеві бюджети - основа місцевих фінансів України
- •9.3. Доходи та видатки місцевих бюджетів України
- •Тема 9
- •Тема 9
- •9.4. Основні напрямки зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування
- •Тема 9
- •1. Місцеві бюджети включають:
- •2. Бюджети місцевого самоврядування:
- •3. Місцеві бюджети відповідно положень Бюджетного Кодексу України -це:
- •8. До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
- •9. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на
- •Тема 10
- •Тема 10
- •10.2. Пенсійний фонд
- •Тема 10
- •Тема 10
- •10.3. Фонд соціального страхування
- •Тема 10
- •Тема 10
- •10.3.1. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
- •Тема 10
- •10.3.2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •10.3.3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •10.4. Фонд сприяння зайнятості населення
- •Тема 10
- •7. Кошти Фонду соціального страхування формуються за рахунок:
- •8. Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснює:
- •14. Допомога на поховання надається:
- •Тема 10
- •15. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення зосереджуються в:
- •Тема 11
- •11.1. Економічна сутність та роль державного кредиту
- •11.2. Структура державного боргу та механізм його функціонування
- •Тема 11
- •11.3. Особливості управління державним боргом
- •Тема 11
- •Тема 11
- •6. За формою виплати доходів позики поділяються на:
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 11
- •12.1. Необхідність страхового захисту. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту
- •Тема 12
- •Тема 12
- •406 Тема 12
- •Тема 12
- •12.2. Функції та принципи страхування
- •Тема 12
- •12.3. Класифікація страхування
- •12. 4. Загальна характеристика страхового ринку, його структура та правові засади регулювання
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •12.5. Перестрахування та співстрахування
- •Тема 12
- •Тема 12
- •Тема 12
- •3. Основними ознаками економічної категорії страхового захисту є:
- •4. Основними принципами функціонування страхових фондів є:
- •Тема 12
- •6. Страхуванню притаманні наступні функції:
- •10. Особове страхування включає:
- •12. До посередників страхового ринку належать:
- •Ш Додаткова література з теми
- •Тема 12
- •Тема 13
- •13.1. Сутність, визначення і складові фінансового ринку
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •13.2. Характеристика суб'єктів фінансового ринку
- •Тема 13
- •13.3. Інструменти фінансового ринку
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •Тема 13
- •13.4. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні
- •Тема 13
- •13.5. Фондова біржа як вторинний ринок обігу цінних паперів і проблеми її функціонування в Україні
- •Тема 13
- •Тема 14
- •14.1. Економічна сутність та структура міжнародних фінансів
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •14.2. Міжнародні фінансові інститути
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •14.3. Світовий фінансовий ринок
- •Тема 14
- •Міжнародні валютні ринки
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Міжнародні кредитні ринки
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
- •Тема 14
12.5. Перестрахування та співстрахування
Класичне визначення перестрахування було дано в законодавстві Великої Британії на початку XIX століття: перестрахування є новим страхуванням уже застрахованого ризику. А призначення перестрахування полягає в тому, щоб убезпечити андеррайтера від раніше взятих ризиків.
♦ Андерайтер - юридична особа, відповідальна за укладення страхувальних (перестрахувальних) угод і формування портфеля страхових зобов язань згідно з нормами страхового права та економічною доцільністю.
У вітчизняній практиці використовується таке визначення:
♦ Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов'язково). Процес, пов'язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає, - цесіонарієм.
Ф Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе зобов'язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними.
Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, - ретроцесіонарієм.
У результаті перестрахування (цесії) та ретроцесії відбувається поділ ризиків, відповідальність розподіляється між багатьма страховиками як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
438
Тема 12
Страхування і страховий ринок
439
Шляхом ретроцесії частина ризиків може бути знову передана прямому страховикові (цедентові). Щоб уникнути такої кумуляції збитків, у договорі перестрахування можна зробити відповідне застереження.
Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні посередники. Хоч основною загальною функцією страхових агентів і страхових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні свої, специфічні функції.
Здебільшого до послуг брокерів звертаються, перестраховуючи такі, що трапляються рідко, дорогі ризики: коли виникає необхідність розмістити їх на спеціалізованих ринках. Брокер готує всю потрібну інформацію для пропозиції і розміщує її оптимальним способом. Після розміщення пропозиції брокер готує пере-страховувальний договір. А після його підписання забезпечує необхідний документообіг. Брокер отримує комісію, що варіюється, як правило, від 10 до 15% нетто-премії.
*■ визначення об'єкта страхування та страхових ризиків, які
необхідно застрахувати клієнту,
► проведення порівняльного аналізу послуг і фінансового стану
страховиків;
► підбір клієнту кращого, зі своєї точки зору, страховика;
~> ► оформлення договору страхування;
' ► здійснення контролю за своєчасним надходженням стра хових внесків. Оскільки у природі страхування і перестрахування є багато спільного (розподіл ризику між зацікавленими сторонами договору страхування або перестрахування; схожість між страховиком, котрий передає ризик перестраховикові, і страхувальником, котрий передає ризик страховій компанії), то при проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні, зокрема: принцип страхового інтересу; принцип відшкодування збитків; принцип найвищої сумлінності.
У разі купівлі в перестраховика захисту (гарантії від збитків) страховик передає йому частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди, або комісії, з премії. Отже, комісійна винагорода - це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.
440 Тема 12
щ* Існують такі види комісій:
> Оригінальна комісія - відрахування з премії на користь цедента.
Виплачується в перестраховувальній цесії. ; '
Перестраховувальна комісія - відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується при ретроцесії.
Брокерська комісія - відрахування з премії на користь брокера. Слугує для покриття витрат, пов'язаних із розміщенням пере-страховувального договору, і враховує прибуток.
Страховик (цедент) має також право на тантьему - комісію з прибутку, що його перестраховик може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку із суми чистого прибутку, який отримує перестраховувальна компанія. Це форма заохочення перестраховиком перестрахувальника щодо наданої участі в договорі перестрахування, сумлінності та обачного ведення справи.
Значне місце у перестрахуванні посідають перестраховувальні пули. Розрізняють два типи пулів: пул страхування і пул перестрахування. Пул страхування проводить продаж полісів, за якими всі його учасники беруть на себе раніше узгоджену частку відповідальності. Пул перестрахування передбачає, що страховики випускають поліси самостійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на основі квоти або ексцеденту. Перестра-ховувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами.
Особливого значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку страхування і перестрахування. З огляду на світовий досвід слід зауважити, що для збільшення місткості національного ринку перестрахування вживають різні заходи, один з них - створення страхових і перестраховувальних пулів. Перші паростки таких страхових об'єднань уже з'явилися в Україні.
Необхідність у перестрахуванні з кожнем днем зростатиме через охоплення страхуванням дедалі більшої кількості великих, специфічних ризиків, а також у зв'язку з приватизаційними процесами, що відбуваються в нашій країні. Адже об'єкти приватизації, які втратили підтримку з боку бюджету, органів управління, опиняються в ризикованих ситуаціях.
Ф Перестрахування - це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.
441
Страхування і страховий ринок
Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків. А це дає страховій компанії змогу використовувати закон великих чисел і основну закономірність страхування - збитки кількох покриваються багатьма.
Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.
Передавання ризиків у перестрахування може відбуватися постійно або одноразово. Історія розвитку перестрахування свідчить, що першими були епізодичні передачі найбільш небезпечних ризиків.
Отже, за методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:
Р факультативні;
облігаторні (договірні);
факультативно-облігаторні (змішані).
+ Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик мав право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Отже, договір факультативного перестрахування - це індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику. Характерною особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.
Власне утримання - економічно обгрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму визначають:
<=> окремо за страховим полісом;
£> за одним ризиком;
£> за рядом ризиків.
+ Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за
442